^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

6 червня 2017 року

В затишній вітальні Голосіївського мануару згадували Віктора Баранова (14.10.1950 - 30.07.2014), відомого українського поета, перекладача з румунської мови, голову Спілки письменників України (2011-2014), головного редактора журналу «Київ». Захід відбувся в рамках проекту «Родинний альбом української історії».

 

На початку вечора Сергій Лакиза, доктор хімічних наук і диригент самодіяльного хору «Чумаки», бере до рук гітару і співає пісню, яку на початку 90-х постійно крутили на Українському радіо. Останній куплет її звучить так:

 

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна

 

А закінчивши, каже:
- Якби Віктор Баранов написав лише одного цього вірша («До українців»), то навіть у такому випадку його ім’я назавжди було б вписано в історію української поезії!

Далі до розмови долучається поет Іван Гайворон (Герун):
- На філфак Київського держуніверситету я вступив 1966-го, а Віктор роком пізніше. Разом з ним, а також з Василем Овсієнком, Станіславом Чернілевським та іншими відвідували університетську літстудію ім. Василя Чумака («СіЧ»). Якби Віктор написав «До українців» ще тоді, то його б відрахували з університету, як відрахували Віктора Кордуна, Василя Рубана чи Надію Кир’ян...


Про перекладацьку іпостась творчості Віктора Федоровича розповідає Сергій Лучканин, доктор філологічних наук, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики КНУ ім.Т.Шевченка:
- Ще студентом Віктор Баранов вивчав румунську мову на семінарі професора Семчинського. Почав перекладати румунських авторів, серед яких Тудор Арґозі, Лучіан Блаґа, Джордже Кошбук, Васіле Александрі... І звісно ж геніальний Міхай Емінеску, якого перекладав ще Максим Рильський. Нещодавно у видавництві Дмитра Бураго вийшла книга перекладів Віктора Баранова з румунської «Таблиця повернень», до якої я написав передмову.
На завершення свого виступу Сергій Мирославович читає поетичний шедевр М.Емінеску «Зірка» в чудовому перекладі В.Баранова:

 

Далі поетеса Тетяна Лемешко презентує свою щойно видану книгу спогадів "Журавлі Небесного Вирію", в якій опубліковано велику добірку листів Віктора Баранова.

- Віктор був дуже світлою людиною, - зауважує Лідія Петрівна Баранова, вдова поета, - він вмів говорити з людьми, а особливо ж – слухати їх. Останні роки життя були для нього дуже важкими – і морально, і духовно, і фізично. Але як би він не страждав – зовні завжди залишався незворушним, все ховав глибоко всередині. Ніколи не скиглив і не жалівся. Мене підтримував, а сам був важко хворим...

Далі ведуча заходу Галина Чеботарьова, завідувачка бібліотеки ім. С.Вургуна, представила присутнім Євгена Киценка, молодого незрячого музиканта і співака. Під акомпанемент дванадцятиструнної гітари він виконав пісню на слова Вадима Крищенка "Дві зорі".
Також у ході вечора звучали записи віршів Віктора Баранова у виконанні автора, а на екрані демонструвався відеоряд рідкісних світлин з домашнього архіву.
Продовжився захід неформальним спілкуванням у музейному саду за традиційним трояндовим чаєм.

20 травня 2017 року

122 РУШНИКИ МАКСИМОВОГО КРАЮ

20 травня у селі Романівці Попільнянського району відбулося щорічне Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Романівська весна». Побували на заході і співробітники Київського літературно-меморіального музею М.Рильського.

Ще в березні у романівському музеї-садибі Рильських, як і у всій Україні, відзначали 122-у річницю з дня народження видатного поета, перекладача, громадського діяча, класика української літератури ХХ століття Максима Рильського.
Організатори "Романівської весни - 2017" підготували виставку «Рушники Максимового краю», де було представлено 122 вишиті у цьому краї роботи. Кожен рушник символізував рік від народження письменника. Вперше у нинішньому році на березі річки Унави, біля відомої «Максимової липи», де любив писати і відпочивати Рильський, заклали камені з уривками з творів письменника.
На цьогорічне свято завітав і Максим-Рильський-онук, який поділився спогадами про свого діда, сидячи за його робочим столом.
Також у рамках заходу відбулася розкішна концертна програма.
Окрема подяка Назару Рильському, поетовому правнуку, який орендував мікроавтобус для поїздки в Романівку.

17 травня 2017 року

17 травня Київський літературно-меморіальний музей М. Рильського отримав у подарунок від Фонду «Україна» відтворений гобелен середини ХХ століття, що знаходився в робочому кабінеті Максима Тадейовича. З цієї нагоди до Голосіївського мануару завітало багато поважних гостей, в тому числі й президенти України Леонід Кучма (1994 – 2005) та Віктор Ющенко (2005 – 2010).

 

Відновлення гобелену - третій спільний проект Музею та Фонду. Відомо, що за життя М.Т.Рильського підлогу його кабінету у Голосіївському будинку прикрашав гобелен. За характером виконання квіткового орнаменту фахівцями славетної Решетилівської майстерні було встановлено, що такий килим міг бути виконаний за ескізами художника Леоніда Товстухи, майбутнього лавреата премії ім.Т.Шевченка.

- Килим, який долучається сьогодні до колекції музею, - зауважує Вікторія Колесник, директорка Музею М.Рильського, - це творча і пошукова робота науковців нашого закладу та фахівців Решетилівської майстерні. Його виготовили у символічних і традиційних українських кольорах, спираючись на спогади сучасників та творців першої музейної експозиції. Можна лише припустити, що вибір Максимом Тадейовичем блакитно-жовтої гамми килима був далеко не випадковим. Адже в радянські часи саме за неодноразове використання в своїй віршах цих «націоналістичних» барв поета називали «петлюрівцем»

Особливо емоційним був виступ Сергія Кулінченка, директора Решетилівської майстерні:
- Сьогодні у нас працює не так багато людей, як колись на фабриці, - всього 30 чоловік, але традиції решетилівського килимарства ми свято бережемо. Наші роботи знаходяться і в Адміністрації президента України, і в Генасамблеї ООН. А виготовлена на замовлення художника Олега Тістола картина-килим виставлена нині на лондонському аукціоні Sotheby's...

- Ще Микола Гоголь писав, - додає Тетяна Кара-Васильєва, доктор мистецтвознавства, - «Квіти на решетилівських килимах, як птахи, а птахи – як квіти»... 
- А знаменитим решетилівським вишивальницям, - долучається до розмови Мирослав Вантух, художній керівник Національного ансамблю ім.П.Вірського, - наш колектив свого часу присвятив танець.


Також виступали поет Дмитро Павличко і доктор історичних наук Володимир Мельниченко.

В ході заходу юна піаністка Марія-Луїза Плєшакова виконала «Скерцо» Шопена, а Олександр Гурець і Євгенія Проворова, солісти Національної опери України ім. Т.Шевченка - арію з «Травіати» двома мовами: італійською і в українському перекладі Рильського.

 

Наша довідка:
2010-го року за сприяння Фонду «Україна» було відреставровано знаменитий Шредерівський рояль, на якому музично обдарований Максим Тадейович любив імпровізувати на теми творів Шопена, Сметани, Дворжака, Гріга... Неодноразово Рильський акомпанував своєму другу, оперному виконавцю Іванові Козловському. Нині інструмент звучить так само чудово, як і за життя Максима Рильського: в музейній вітальні постійно влаштовуються літературно-музичні вечори.
Також фонд допоміг у реставрації 10 рідкісних видань із меморіальної бібліотеки Поета, здебільшого, раритетів XVI—XIX століть та рідкісних видань творів Михайла Грушевського, Тараса Шевченка, Юліуша Словацького.

27 квітня 2017 року

27 квітня в саду Голосіївського мануару відбувся вечір «Чотири століття франкомовної любовної лірики (від П'єра Ронсара до Гійома Аполлінера)». Перекладач Всеволод Ткаченко розповів про свою роботу над антологією французької поезії «Сад божественних поезій».

Ця зустріч була черговою в рамках проекту «Розповіді про неспокій».

 

- Французьким антологіям у нас фатально не щастило, - розповідає Всеволод Ткаченко, - готовий рукопис першої, підготовлений ще поетами-неокласиками, безслідно зник в архівах НКВД на межі 1920 – 1930-х. Так само не вийшла підготовлена в 60-х роках у Києві антологія французької поезії ХХ століття (зверстаний примірник якої дивом потрапив до рук Григорія Кочура зі смітника держвидавництва «Радянський письменник»), а їхні редактори й перекладачі – Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Василь Стус, Іван Світличний та багато інших видатних українських літераторів – були репресовані й запроторені до радянських концтаборів, розстріляні або фізично знищені. Перед смертю Григорій Кочур доручив Михайлові Маскаленку видати цю книгу, але не склалося... Щоправда,1954-го, в Мюнхені, Михайло Орест, брат Миколи Зерова, видав «Антологію французької поезії», куди ввійшли його 80 перекладів. Але це не у нас, а на Заході. 
Всеволод Іванович багато декламував: спочатку в оригіналі, французькою, потім у власному перекладі – українською. Особливо ж сподобалася присутнім «Осіння пісня» Поля Верлена. 
Завершився захід неформальним спілкуванням за традиційним трояндовим чаєм.

11 квітня 2017 року

11 квітня у Київському літературно-меморіальному музеї М.Рильського відкрилась персональна виставка авторських ляльок ніжинської мисткині Юлії Петренко.

 

В ході презентації пані Юлія не лише ознайомила присутніх з експозицією, а ще й розповіла про секрети створення авторської ляльки, поза тим - навіть дозволила маленьким відвідувачам виставки, учням 4-б класу столичної школи №108, узяти до рук ту чи іншу уподобану ляльку.
Кожний витвір Юлії Петренко унікальний, адже, створюючи щоразу новий образ, майстриня продумує його до найменших подробиць. Для того, щоб створити цікаву ляльку (а це вельми делікатна і кропітка робота!) пані Юлія використовує найрізноманітніші матеріали і авторські техніки. 
До речі, ця справа дісталася майстрині у спадок від її мами – та також робила ляльки. Щоправда, в дитинстві Юлія Петренко вельми активно з ними гралася, тому до сьогодні жодна мамина лялька не дожила. Тоді ж дівчинка спробувала змайструвати власну іграшку. На одяг для ляльки вона відрізала великий шмат... новесенької кімнатної штори. Отож істину, що «мистецтво потребує жертв», пані Юлія пізнала змалку ))

Будь-яка лялька ніжинської майстрині - "Вогняний птах", "Скрипаль", "Рожева фея", "Світ дитинства", "Акторка", "День і ніч", "Хлопчик Горобчик" та інші - приносить ні з чим незрівнянне естетичне задоволення. Кожна може прикрасити інтер′єр, а може стати вишуканим подарунком, який не лише сподобається імениннику, але й стане сімейною реліквією, що буде передаватися з покоління в покоління.

Захід відбувся за сприяння Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна»

Літературно-музичний вечір «Пам'ять серця»

В концертному залі Будинку звукозапису Українського радіо відбувся літературно-музичний вечір «Пам'ять серця», присвячений дню народження Максима Рильського.

Своїми роздумами про постать великого поета поділилися з присутніми Дмитро Павличко, Іван Драч, Володимир Панченко, Максим Рильський-онук, Валентина Кузик, Максим Стріха, Ніла Підпала і, звісно ж, ведучі вечора: історик Юрій Шаповал і літературознавець Сергій Гальченко. 
Надзвичайно потужною була концертна частина вечора. 
Вибрані твори світової оперної класики в українських перекладах Максима Рильського звучали у виконанні заслуженого артиста України, соліста Національної філармонії Анатолія Юрченка, лауреата міжнародного конкурсу Оксани Євсюкової, студента 4 курсу НУКМ Костянтина Омелянчука, викладача Київського університету ім.Б.Грінченка Тетяни Киченко, заслуженої артистки України, солістки Національної філармонії Інни Порошиної, Романа Шнуренко, Оксани Дондик та інших.
Поезії Максима Тадейовича читали студенти IV курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого Дмитро Шапкін, Данило Айварджі, Дмитро Коростильов і Анастасія Рула. 
Власні пісні на слова Максима Рильського виконали відомі київські барди Дмитро Долгов, Інна Труфанова та Сергій Льовін.
Родзинкою ж вечора стало прем’єрне виконання «Застільної» з опери «Травіата» Джузеппе Верді, український текст лібрето якої авторства Максима Рильського і частково Людмили Старицької-Черняхівської нещодавно «відреставрував» Максим Стріха.
На завершення вечора Вікторія Колесник, директорка Київського літературно-меморіального музею М.Рильського подякувала усім учасникам за прекрасні виступи, а також привітала Нілу Підпалу, очільницю музею з 1991-го по 2000-й роки, з днем народження.

«ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД 2017»

«ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД 2017»

 «…Бо дивна річ: людина кожна якоюсь мірою поет» 
(Максим Рильський)

Фонд Максима Рильського “Троянди й виноград”,  Український Фонд культури та Київський літературно-меморіальний музей М.Т.Рильського оголошують про  початок Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград 2017». 
Це вже четвертий загальнонаціональний конкурс імені Максима Рильського для поетів-аматорів країни. Перші три відбувалися в 2006, 2008 та в 2012 роках. В кожному з них брали участь від 200 до 250 учасників, які надсилали загалом по кілька десятків тисяч віршів. Нинішній поетичний аматорський марафон триватиме майже півроку - включно по вересень. 
У жовтні журі, яке очолює Борис Олійник, підведе підсумки конкурсу, за якими будуть визначені, як і в попередні роки, до 12 лауретів та дипломантів вернісажу (див. положення)

 

 

Детальніше...

26 березня 2017 року

26 березня в Музеї М.Рильського відбулося чергове і найсолодше з усіх попередніх засідання Клубу Корінного Киянина: "Карамельне століття". Саме так називається книга колекціонера і києвознавця Павла Пещеренка, який і був цього разу головним доповідачем. Відкриваючи засідання, очільниця ККК Богдана Мурашова зацитуала Алєксєя Толстого, який ще в позаминулому столітті писав:

 "...Мы вам отсыплем злата,

как киевских конфет!
Земля наша богата -
порядка только нет..."

Детальніше...

19 березня, в день народження Максима Тадейовича Рильського

19 березня, в день народження Максима Тадейовича Рильського, у вітальні Голосіївського мануару звучало багато поезії і музики. Студенти Національної музичної академії України ім.П.Чайковського підготували літературно-музичну композицію «І він до сонця руку підійняв…»: до вибраних віршів видатного українського поета були підібрані вершинні фортепіанні твори композиторів-класиків світової величини.

Детальніше...

19 березня 2017 року

122 роки тому народився архімайстер української поезії Максим Рильський

19 березня 2017 року. 12-та година. Пам’ятник Максиму Рильскому, що біля центрального входу в Голосіївський парк його ж імені. Дощить. Після покладання квітів з коротким словом виступає поетів онук Максим Рильський-молодший, завідувачка бібліотеки ім.В.Симоненка Тетяна Серебреннікова...

Детальніше...