Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

12 листопада в затишній вітальні Музею М.Рильського відбувся музичний вечір «Перлини піанізму – від Заходу до Сходу» за участі Марії Куліш (фортепіано), лауреатки українських та міжнародних конкурсів (зокрема Міжнародного конкурсу RÉSONANCES в Парижі, Франція, 2015) та її юних вихованців.

10 - 11 листопада в Києві відбулась організована Національним педагогічним університетом ім.М.Драгоманова та Київським літературно-меморіальним музеєм М.Рильського міжнародна науково-практична конференція «Корифеї української літератури і науки: фундаментальний внесок неокласиків».

10 листопада у затишній вітальні Голосіївського мануару відбулась презентація видання «Максим Рильський. Лібрето опери «Євгеній Онєгін». Український переклад».

«ЯВОРОВІ ЛЮДИ» В ГОЛОСІЄВІ

9 листопада в Музеї М.Рильського учні 1-в класу київської школи №108 взяли участь в інтерактивній лекції-концерті «Яворові люди». 

11 жовтня в Голосіївському мануарі відбувся творчий вечір Лариси Дубас, поетеси, письменниці, піснярки перекладачки, художниці «У вежах виспіваних слів...»

МАЙСТЕР З ІРПЕНЯ ЗДІЙСНИВ НЕЙМОВІРНЕ – ВИШИВ ШЕВЧЕНКОВОГО «КОБЗАРЯ»!

6 жовтня в Київському музеї М. Рильського відкрилася виставка робіт ірпінського майстра Івана Рябчука «Вишитий Кобзар». Захід відбувся за сприяння президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».

5 жовтня в гості до Києва завітали наші колеги з Державного музею історії білоруської літератури (м.Мінськ). В Українському Фонді культури вони представили пересувну літературно-документальну виставку «Петрусь Бровка. Моє XX століття».

Минулими вихідними (30 вересня – 1 жовтня) відвідувачі Музею М.Рильського мали нагоду взяти участь в дводенному дискусійному марафоні «Історичний полігон», де вони слухали лекції українських істориків, політологів, філософів та культурологів на гостроактуальну тематику.

24 вересня 2017 року в Музеї Максима Рильського пройшло чергове засідання Клубу корінного киянина. Головний фізіотерапевт столиці Сергій Бучинський розповів про легендарного київського лікаря Вітольда Болеславовича Камінського (1859 – 1931).

Сергій Никодимович поділився майже містично-детективною історією свого знайомства зі спадщиною В.Камінського, про спілкування з його правнучкою Ганною Самборською, яка нині мешкає в США. Саме клопотаннями Сергія Бучинського на будинку, в якому знаходилась водолікарня Вітольда Бориславовича на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (нині Саксаганського), 20 було відкрито меморіальну дошку. Крім цього С.Бучинський розповів про бучанський період життя Лікаря. Присутні змогли побачити унікальні світлини, зокрема надані правнучкою В.Камінського Ганною Самборською, на якій Вітольд Бориславович сидить біля свого будиночку в Бучі. Також усі присутні мали змого переглянути та потримати в руках рецепти, написані Вітольдом Камінським з 1909 по 1916 рік.
Потім було розповідь алли Диби, наукового співробітника Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка, про київського лікаря-фізіотерапевта Йосипа Дейча.
Водолікарня Йосипа Яковича знаходилася на вулиці Михайлівській, 22-А. Тут він розробляв методи лікування стенокардії, туберкульозу кісток, нервових захворювань. Йосип Дейч розробив власний метод лікування так званої самовільної гангрени, сконструював низку фізіотерапевтичних приладів, зокрема електричну грілку.
Професіоналізм Йосипа Дейча високо цінував інший відомий київський лікар Теофіл Яновський за направленням якого, в клініці лікаря Дейча проходила курс лікування Леся Українка.
Також пацієнтами Йосипа Дейча були Михайло Коцюбинський, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Євген Чикаленко та родина Рильських.
В будинку Дейчів влаштовувалися поетичні вечори, на одному з них читав свій перший вірш тринадцятилітній Максим Рильський. З того часу почалася дружба сина Йосипа Дейча - Олександра з Максимом Рильським «на все життя».
Віктор Ціон, провідний науковий співробітник музею М.Рильського, розповів про один цікавий випадок з життя Йосипа Дейча, пов'язаний з відмовою проходити у нього практику випускнику медичного факультету Київського університету Михайлу Булгакову – майбутньому письменнику...

Потім була дуже пізнавальна екскурсія музеєм, запашний чай зі смаколиками та багато цікавих розмов.

9 вересня в Музеї М.Рильського відбувся черговий (вже 49-й за ліком) фестиваль української поезії «Голосіївська осінь».

Всупереч прогнозам синоптиків, які вперто лякали потенційних гостей дощем і похолоданням, день видався по-літньому теплим і сонячним. І на цьому приємні несподіванки не скінчилися. За кількістю подарунків цьогорічний фестиваль став справжнісіньким рекордсменом. 
Так Андрій Мельничук, заслужений журналіст України, подарував Музею «Вибрані поезії» М.Рильського, видані у Львові ще 1940-го року, з дарчим підписом самого автора: «Дмитрові Ревуцькому – Максим Рильський. Київ. 13/V/40». На правій частині напису темні, скожі на висохлу кров, плями. Чия це кров, і за яких обставин вона пролилася на книжку – тема окремого розслідування. А от самого Дмитра Ревуцького разом з його дружиною було підступно вбито у власній квартирі в грудні 1941-го, в окупованому Києві – руками агента НКВС… 
А потім Максим Рильський-онук подарував Музею сигнальний примірник укладеної ним книги «Мудрості від Максима Рильського». В свою чергу самому Максиму Георгійовичу, який нещодавно відсвяткував своє 70-річчя, подарували авторську сорочку-вишиванку – точну копію дідової, тієї, що зберігається нині в музейних фондах. 
А от Юрій Баланчук, п’ятикурсник КНУ ім.Т.Шевченка, подарував усім присутнім власний переклад білоруською відомого вірша Рильського «Яблука доспіли»:

Вже після закінчення офіційної програми він разом зі своїми товаришами Валерієм Бардуном та Василем Руденком натхненно співали знамениту «Купалинку» та інших білоруських пісень. Їм підспівував своїм неповторним голосом Ігор Бородавка, гість з Романівки – нещодавно він обійняв посаду директора тамтешнього музею-садиби родини Рильських. В складі романівського «десанту» був і підприємець Василь Геращенко. Нині він відновлює знаменитий млин на Унаві, про який згадував у своїх поезіях Рильський…

А Юрій Попсуєнко, лауреат премії ім.М.Рильського, подарував Музею перекладений ним роман Януша-Леона Вишневського «Бікіні». Всього ж Юрій Георгійович переклав більше сорока книг!
- Саме за українську версію роману Вишневського, - сказав пан Юрій, - мене в 2011-му році відзначили премією М.Рильського. І життя, і творчість Максима Тадейовича – магічні, як магічна і ця місцина обабіч Голосієва, де ми зараз знаходимося. Безмежно вдячний музейним працівникам, завдяки яким збережена неповторна атмосфера Поетової оселі. Низько вклоняюсь Вікторії Колесник, директорці цього закладу – вона справжній подвижник своєї справи, на таких людях стоїть наша культура.
Завершив свій виступ Юрій Попсуєнко вже традиційним експромтом: «Хай живе «Осінь Голосіївська» - наша рідна, наша київська!».

Затишок меморіального саду найбільше спонукала до читання поезії, яка того дня була найінтимнішим з усіх подарунків. 
Початківці і маститі, загальновизнані й маловідомі, члени Спілки й літстудійці – всі тут були рівними і рідними: Галина Ромащенко і Вікторія Осташ, Костянтин Грицак і Вано Крюгер, Серго Сокольник і Станіслав Шевченко, Ілона Павленко і Ольга Смольницька, Світлана Вертола і Оксана Гандурська, Ольга Крамарь і Елеонора Зима… 
«Тут всі свої – одна родина» - це рядок з вірша «Сорок сьома Голосіївська осінь», прочитаного на фестивалі Олександром Гордоном, відповідальним секретарем НСПУ. Подаємо його повністю:

Співає сонце в мануарі,
І туляться до серця груші,
А яблуні із ними в парі
Забуті спогади ворушать.

Манірний вітерець самує…
Ми ж тут на мить усі присіли.
Садок плодами нас частує,
Повітрям літнім переспілим.

Тут всі свої – одна родина
Вечеряє побіля хати.
То наче давня Україна 
Прийшла усіх нас привітати.