^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

7 квітня в «Голосіївському мануарі»  відбувся літературно-музичний вечір      «Я звик високо голову держати…», присвячений 215-річчю   німецького поета Генріха Гейне(1797-1856).

Напередодні , з 13 грудня до 21 січня 2013 , в музеї була проведена виставка-семінар  « Я звик високо голову держати», де були представлені  українські та російські видання творів Гейне 30-60-их рр.  ХХ ст., що зберігаються  в  меморіальній книгозбірні М.Рильського та бібліотеці україніки О.Дейча.

Творчість Гейне мала великий вплив не тільки на європейську літературу, але й на вітчизняну. М.Рильський високо цінував і перекладав поезію німецького класика.

Про вплив поезії  Г. Гейне на творчість М. Рильського Євген Маланюк  пише: «Є виразні сліди в поезіях Рильського також віршів Г. Гайне, як видно, одного з важливих авторів його юнацької лектури . Це позначилося на «розмовности» вірша М. Рильського, на специфічній сентенціональності деяких ліричних моментів…, на особливім гайнівськім «скепсисі», що його лише поблажливо можна брати за «мудрість»…»

М. Рилсьський переклав кілька поезій Г. Гейне, зокрема «Моїй матері Б. Гейне з дому фон Гельдерн», «Пролог», три твори - з циклу  «Фреско-сонети християнинові З(ете)» - «Я фіміаму не каджу колоді…», «Подайте маску – замаскуюсь нині…», «Я плакав би, та сил уже нема…».  

Ось текст одного з цих перекладів:

Я фіміаму не каджу колоді

Золоченій, всередині пустій;

Не простягну руки людині тій,

Що обкрадає все святе, як злодій.

Повіїній не уклонюся вроді,

Що безсоромність – мов окраса їй;

Кумир в кареті їде золотій,

Та запрягти мене у неї годі.

 

Я добре знаю: гордий дуб загине,

Але хисткої не зламать тростини,

Що хилить вітер, буря нагина.

Але скажи, на що здалась вона?

За паличку чепурунові стати.

Прикметно, що М.Рильський обирає для перекладу певні твори, які так чи інакше відповідають, можливо, і  його власним почуванням:     

        Я плакав би, та сил уже нема;            

         У височінь хотів   би я злетіти,-                                                                   

         Немає сил; мов до землі прибитий,                                                               

         Живу між гадів, світ мені – тюрма.                                                           

         Кохати я хотів би, та дарма!                                                                                     

         Я мрію подихом солодким жити ,

         Істоту милу ніжністю повити,- 

        Немає сил , на серце впала тьма…   

Творчий спадок Гейне перекладено на найбільшу кількість мов світу, а в Україні  він був відомий  за життя.  Фундаторами перекладів  Гейне українською мовою стали Іван Франко і Леся Українка, які одночасно у 1892 p. опублікували збірки перекладів його творів. Перекладали Гейне також Б. Грінченко, М. Вороний, О. Олесь, Б. Лепкий, С. Чарнецький та інші українські поети кінця XIX - початку XX ст.  

Багато перекладали Гейне  і в радянській Україні. У 20-х роках особливу активність на цій ниві проявляв Д. Загул, який на початку 1930-х видав чотиритомник  «Вибраних творів» Гейне у своїх перекладах. До цієї справи причетні чимало українських поетів різних поколінь. Окремі поезії й цілі цикли Гейне відтворювали  М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, С. Голованівський, Д. Павличко та інші. Але особлива заслуга тут належить Л. Первомайському, який переклав поему «Німеччина», багато поезій із різних збірок. 

Відвідувачі квітневого  літературно-музичного вечора мали нагоду почути  твори Г.Гейне у перекладах Лесі  Українки,  Максима Рильського та   Леоніда Первомайського. У виконанні  студентів Національної музичної академії  ім. П.Чайковського Ореста Смовжа, Павла Лисого, Марка Крещенського та Сергія Бурова  прозвучали твори  європейських композиторів І.С.Баха, Л.Бетховена, В.А.Моцарта, Ф.Бервальда та  А.Тансмана.

У програмі вечора  звучали ліричні інтермецо Г. Гейне  в таких  різних інтерпретаціях  -   Лесі Українки «Співав соловейко і липа цвіла» та  Леоніда Первомайського «На півночі кедр одинокий».

 На півночі кедр одинокий

В холодній стоїть вишині,

І, сніжною млою повитий,

Дрімає і мріє вві сні.

Він мріє про пальму чудову,

Що десь у східній землі

Самотньо і мовчки сумує

На спаленій сонцем скалі.

                                      Співав соловейко і липа цвіла.

                                      Всміхалося сонце,скрізь радість була!

                                      А ти цілувала мене, обіймала,

                                      І так до тремтячих грудей пригортала…

                                      Кричав чорний ворон і лист опадав,

                                      І сонячний промінь так прикро блищав;

                                       «Прощай !», - ми сказали – холодне прощання !

                                        Ти гречно вклонилась на гречне вітання.

Органічно поетичні тексти доповнювались чарівливими звуками фаготу  у виконанні Марка Крещенського, скрипки Ореста Смовжа та фортепіанною грою Павла Лисого. 

Викладач музики школи ім.Лисенка та Національної консерваторії Сергій Буров розповів про маловідомих  композиторів  - шведа Ф.Бервальда (1796-1868) та польського А.Тансмана (1897-1986). Для багатьох слухачів  їхня музика стала відкриттям. Цей вечір також названо рядком із Гейне в перекладі М.Рильського « Я звик високо голову держати», що якнайкраще відтворює сутність творчої біографії німецького поета.