^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

 

Панас Саксаганський був представником видатної театральної родини Тобілевичів. Його батько, дрібний херсонський землевласник Карпо Тобілевич, мав шістьох дітей.  Четверо  з яких стали  біля витоків українського національної театральної школи. Марія ( в майбутньому Садовська - Барілотті,  Іван, ( Карпенко-Карий ) , Микола (Садовський) і наймолодший — Панас (Саксаганський).

В Автобіографії Максим Рильський напише:  « Братья увлекались до самозабвения украинским театром, театром Кропивницького, Заньковецкой, Саксаганского, Садовского, и это увлеченме перешло ко мне». (Автобиография. ПЗТ у 20 т.,Т.19, с.16)  і у 1918 році у «Літературно-науковому віснику» молодий поет Рильський надрукує сонет «До портрета Саксаганського»

До портрета Саксаганського

Дивлюсь, Кабице незрівнянний,                     

На молодечий твій портрет,-

І зачарований і п’яний

Тобі присвячую сонет.

 

Кому артиста серце знане?

Йому зрідні лише поет:

Вони в житейськім океані

Під шум чарок і кастаньєта 

 

Пливуть в країну снів та вроди,

У тихий світ, на ясні води,

Під срібло невідомих зір;

 

Обом земне все зрозуміле,

Обох несуть прозорі крила

В незнаний голубий простір!

У книзі «Про мистецтво» (1947 р.) Максим Тадейович пише: «…Уперше  я побачив Саксаганського, коли  був молодим, вірніше , малим хлопцем  Сак-кий  жив на сцені , а я думав:де ж артист? Артиста не було , і в цім полягала геніальність виконавця.

Усе моє свідоме життя слово «Саксаганський»  було для мене  символом високої майстерності. Іти дивитись на п’єсу , в якій бере участь Сак-кий ,- це завжди було для мене свято. Святом повинно повсякчас бути  для людини явище справжнього мистецтва.

Але я обстоював і обстоюю думку, що Сак-кий-трагік був не менший, як Саксаганський-комік.

 Самовіданне служіння мистецтву, а через мистецтво - народові,- такий був зміст цього прекрасного життя . Галерея створених  великим артистом образів  не забудеться  ніколи». 

Максим Тадейович, якому не раз доводилося  бачити Панаса Карповича на сцені, свідчить, що «майстерність комедії доведена була Саксаганським  до рівня досконалої віртуозності. Самовіддане служіння мистецтву, а через мистецтво- народові,- такий був зміст цього прекрасного життя», - читаємо у статті «Панаса Саксаганський»( 1951).

М.Рильський  вдруге  увічнив образ відомого актора у  вірші «Саксаганський» (1950), який ввійшов до циклу «Незабутні»

Саксаганський

Молодість мою гарячу                              

Знов перед собою бачу,

Юні сльози, юний сміх,

Що не знати більше їх.

 

В театральнім темнім залі

Нам сіяли ясні далі,

Відкривав їх чарівник,

Що від нас пішов навік.

 

Син орлиної родини,

Син великої Вкраїни,

Всі серця він чарував,

Як весняний подих трав.

 

Чи в одежі Копачевій

Чи при шаблі Карасевій

Чи в Тараса жупані

Серце він живив мені.

 

Захват наш- високий подив-

Серце наше благородив.

Він -  Іван  у «Суєті»

Сіяв мислі золоті. …

У статті «Майстер високої правди» (1958р.) Максим Тадейович  напише: « У нього був звичай - вивчати напам’ять не тільки свою роль, а й  усі ролі п’єси. Пам’ятаю, за студентських своїх років  зайшов я до артистичної вбиральні Саксаганського перед виставою «Паливода». Панас Карпович сидів перед дзеркалом і гримувався для ролі  Харка Ледачого. Взагалі він незрівнянний майстер гриму. І в гримі, як і в грі, не  допускався комікування.

Немає прямих свідчень про особисте знайомство Максима Рильського та П.К.Саксаганського.  Але із сином  актора Петром Тобілевичем  поет  був знайомий, про що є свідчення  онука Богдана Петровича Тобілевича, який у  дарчому написі своєї книги «  Панас Карпович  Саксаганський 1859-1940.  Життя і творчість» ( К.: Держ. вид-во образотворче мистецтво і музичної літератури, 1957) напише: «Дорогому Максиму Тадейовичу Рильському. Ви писали колись: «…приїдуть увечорі гості, приїде Петро Тобілевич, і ми, що Кобицю згадаєм при чарці, при добрім вогні». На спомин  про ті дні з любов’ю і повагою. Богдан Тобілевич.28 березня 1958року». 

Максим Рильський увічнив образ  видатного артиста  у статтях та поезіях

Статті:

1. «Корифей  українського театру».- Україна , 1939, 16 травня.

2 «Вшанування  пам’яті П.К.Саксаганського» .Вперше надруковано вірш « Молодість свою гарячу».-  Літ. газета , 1950, 21 вересня.

3.  «Про великого артиста» .  (До 80- річчя з дня народження П.Саксаганського).- Театр, 1939, №3, с. 27.

4.  «П.К.Саксаганський» .- Радянське літературознавство, 1940 №11-12 с. 279-282.

5. «Схиляємо  низько голови» ( Пам’яті П.К.Саксаганського) Львів, 17 вересня. Літературна газета, 1940, 20 вересня.

6.  «Пам’яті корифея українського театру -  П.К.Саксаганського.» (Некролог)- Пролетарська  правда, 1940, 18 вересня.- Літ. газета, 1940, 20 вересня.

7.  «П. Саксаганський.» - Україна, 1943, №7 с.32-34

8. «Панас Саксаганський». В кн.: Дружба народів. Статті.    К.Держлітвидав, 1951.

9. « Панас Саксаганський». В кн.: Про мистецтво.- Держвидав образотворче мистецтво і музичної літератури, 1962.

10. «Саксаганский». В кн.:Класики и современники .Статьи. М.:Гослитиздат, 1958.

Поезії:

  1. «До портрета Саксаганського» ( «Дивлюсь Кабице незрівнянний» Сонет. - Літ.- наук. вісник, 1918 т72.с118.

      2. «Саксаганський» («Молодість мою гарячу», 1950)