^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

 

Творчість видатного прозаїка Нечуя-Левицького для широкого загалу сьогодні асоціюється  щонайкраще за повістю «Микола Джеря» та «Кайдашева сім’я».  Вирісши в сім’ї священика і отримавши освіту у Київській духовній семінарії, майбутній письменник викладав російську словесність та географію у Полтавській духовній семінарії та різних гімназіях. Його твори за життя друкувались переважно у Галичині, за кордоном,  і широкому загалові не були відомі. Цікаво, що в критичних працях  « Сьогочасне літературне прямування» (1878, 1881), «Українство на літературних позовах із Московщиною» (1891),   Нечуй-Левицький   вважав необхідним розвивати національну літературу поза чужими впливами і стверджував «непотрібність російської літератури для України».

 

Вірогідно, Нечуй –Левицький і Тадей Рильський були знайомими, оскільки коло їх спілкування було окреслене родиною Лисенків, Старицьких та Косачів.   

 

 Не виникає сумніву, що Максим Рильський був обізнаний із творчістю видатного прозаїка.     І’мя Івана Нечуя-Левицького згадується у поезії «Друзі»:

                            Сонце на захід іде, до «вечірнього пруга»

                             Як полюбляв говорити покійний Нечуй…

                             Добре нам мати на світі хорошого друга,

                             Друзів – ще краще… Живи, молодій і працюй!

Проте, у листах нема суттєвих згадок і оцінок  творчості письменника.

 Однак із листа  до О.Дейча від 1 грудня 1960 року дізнаємось, що М. Рильський був присутній на урочистому відкритті музею письменника  27 листопада у 1960 році : « Дело в том, что на следующий день после приезда в Киев я по предложению телеоператора Жоржа поехал в село Стеблев Корсунь-Шевченковского района, где родился Нечуй-Левицкий и в разное время жили Марко Вовчок и Адам Мицкевич. В виду последнего обстоятельства с нами ездил и генеральный консул Польши Ванда Дмитриевна Михалевская. Был открыт музей Нечуя (в котором есть и экспонаты , связанные с  Вовчком и Мицкевичем)  и мемориальные доски всех трёх писателей...» У музейній колекції світлин зберігається фотографія, що засвідчує цю подію.