^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

 

21Олесь Терентійович Гончар ввійшов в історію сучасної української літератури як майстер романтичної прози, що продовжував традиції О.Довженка та Ю.Яновського.

Народившись в селянській родині, вихований бабусею і дідусем, майбутній письменник привніс у свої твори ліричність та задушевність народнопісенної стихії.  Уже ранні  оповідання й повісті -  «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий»  - засвідчили його  яскраву  творчу індивідуальність.

О.Гончар був учасником Другої світової війни. Враження від тих днів  відбились у романі «Людина і зброя», за який він був нагороджений Державною премією.   

Роман «Тронка» (1963)  приніс авторові Ленінську премію (1964 р.). Твори Гончара перекладалися на 67 мов.

З М.Т.Рильським О.Гончар  познайомився, вірогідно,  у 1940-50 роках.   

До свого циклу віршів « Дві елегії й легенька сатира» М.Рильський взяв епіграф із «Тронки» : «Прощально кували зозулі в далеких плавнях». 

Є лист  М.Рильського  до О.Гончара  від 2 березня 1963 р., в якому він пише про  роман «Тронка» : «…Ну, і от узявся я до Вашого роману. На мене війнуло справжньою поезією. Читаю і радію…». 

Саме О.Т.Гончар як голова СПУ підписував  наказ про заснування музею М.Рильського в  1966 році, на відкритті якого 10 липня 1968року  був присутній(в музеї збережений фотоархів цієї події.) У фондах музею зберігається лист О.Гончара від 9.08.1987.  до Б.М.Рильського - першого директора музею.

А у  музеї О.Гончара є подарунок  від Максима Рильського - сервант 17 століття.

21Олесь Гончар був редактором книги М.Рильського    «Наша кровна справа. Статті  про літературу» (К.: Держлітвидав України, 1959р.). Він також виступав як співредактор разом із іншими письменниками (Н.Рибак, М.Бажан, П.Тичина, О.Корнійчук та ін..)  статті «Сталінською дружбою  ми здружені  навіки», вміщеної у книзі «Білоруські оповідання» ( К.:  Держлітвидав України,   1949р.). Олесь Гончар присвятив М.Рильському  статті: «Щедрий серцем»( в книзі  Максимові Рильському.  Збірник. К.: Рад. письменник, 1960;  с.35-37.) та  «Спасибо за труд Ваш!» (Лит. газета, 1964, 28 июля).

 « …Поет високої культури, широких обріїв, поет що виходить на простори світові,- таким ми бачимо Рильського сьогодні. Блискучий перекладач. Неперевершений майстер пейзажної лірики. Вчений . Все це так і це – чудесно….», - читаємо у статті  О.Гончара  «Щедрий серцем».

 Олесь Терентійович Гончар виступатиме з промовою на похованні М.Т.Рильського. («В безсмертя. Похорон М.Т. Рильського».- Літ.Україна, 1964,  28 липня).