^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

 

 Творча біографія П.М.Біби  - поета і журналіста  -  типова для радянських часів: трудова школа, робота в новомиргородській  районній, а згодом в нікопольській міській газетах, заочне навчання  у Нікопольському  учительському інституті.  Обіймав керівні посади  у видавничій сфері :   редактор  газети «Нікопольська правда», відповідальний секретар дніпропетровської обласної газети «Зоря», член редколегії і редактор альманаху « Вогні Придніпров’я», заступник редактора республіканської « Робітничої газети», у 1962-1975 роках  -  головний редактор газети «Культура і життя».

Під  час війни П.М. Біба  командував мінометним взводом,  друкував вірші у журналах «Українська література», «Знамя», в газеті «Література і мистецтво».

Максим Тадейович Рильський  у газеті «Известия» 3 липня 1942 р. писав: «На днях я получил письмо. Автор его – сержант доблестной Красной Армии Петро Биба. Он прислал мне новые стихи, написанные на фронте и в госпитале. Стихи радостно взволновали меня. Они, возможно, написаны не по «всем правилам», но в них много свежести, юношеской честности, чувства».

 У перекладі російською мовою вийшла книжка « Журавли под солнцем » (1964). Окремі вірші друкувались азербайджанською, вірменською, латвійською ,естонською, угорською, болгарською чеською та іншими мовами.

Як учасник бойових дій Петро Біба нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни першого ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями та почесною грамотою Верховної Ради України.

Вшанування 100- річчя П. М. Біби заплановано провести на державному рівні. В рамках цих заходів, зокрема, має вийти книжка спогадів про Бібу – «Магнітне поле життєлюба», відкритися меморіальна дошка на будинку, де жив поет (на бульварі Лесі Українки у Києві). Восени пройде творчий вечір  на батьківщині поета, у Нікополі.

Петро Біба присвятив Максиму Рильському  поетичний цикл «Рильському» , збірки: «Струм» (1967),   «Братерство» ( 1983),  «Цвіт багряний» (1988) та вірші «У нас в Романівці» (Збірка  «Година зоряна - життя»  1982),  « До вогнища його» ( Збірка «Грані» 1998).

                  До вогнища його

                                                 Памяті Максима Рильського

          Усі шляхи ведуть до цього дому-

          Йому судилось храмом височіть

            У листопада вирі золотому,

            В метелиці орошених суцвіть.

          Тут жив Поет. Над ним у синім небі

              Ключами відлітали журавлі.

           Йому тепла заморського не треба-

             Сам дарував тепло своїй землі.

             До вогнища його у будні, в свята,

            В знегоди злі, що хилять всіх і гнуть,

              Приходять друзі у його пенатах

            Подвижництву святому присягнуть.

               Хвала і честь Баяновому сину…

                   Обітниця обпалює вуста:

                Знедолити ми не дамо Вкраїну,

               Бо ж не на глум зняли її з хреста!

Петро Біба називав М.Рильського «великим поетом і вчителем», «літературним батьком», «Великим Поетом Землі Української».

Петро Біба неодноразово відвідував музей М.Рильського, останній раз  у 1999 році. Ювілею  музею було присвячено вірш «Музею М.Т.Рильського-25» (автограф на виставці).

Разом із групою науковців Інституту мистецтвознавства та етнографії на чолі із директором     М.Рильським   П.Біба відвідав у 1958 році у с. Кулешівку, де знаходиться пам’ятник мамонту   - перший подібний пам’ятник в світі.  Встановлений  в 1841 р.  на честь палеонтологічної  знахідки  1839 р. українського  вченого-натураліста , професора  харківського університету І. Калиниченка.