^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

24 вересня

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

26 серпня вся світова спільнота любителів літератури відзначила 100- річчя від дня народження класика аргентинської літератури Хуліо Кортасара (1814-1984).

 Музей Максима Рильського підготував до цієї дати виставку-семінар «В пекельному раю його душа жила», де була представлена українська «кортасаріана»  перекладами Ю.Покальчука, А. Перепаді, М. Жерданівської, П.Таращука  та С. Борщевського.  Видання книги «Поза часом», до якої увійшли дві сбірки оповідань аргентинського автора  «Поза часом» та «Ми дуже любимо Гленду», було здійснено за підтримки Міністерства закордонних справ та культури Аргентини.


У вступному слові директор музею Вікторія Колесник, даючи характеристику значенню творчості Кортасара у світовій літературі та мистецтві, зупинилась на  презентованій книзі та її необхідності  сучасному читачеві в Україні. Збірка  «Поза часом», містить оповідання, де вишукані літературні ігри його ранніх творів змінились на більш філософські та медитативні погляди на світ. «Магічний» реалізм відходить на другий план і набуває форми притчі.

Основною темою збірки  «Ми дуже любимо Гленду» стає гра в ірраціональність, що так владно входить у реальне життя і, зрештою, змінює його під свої закони. Символ, що так характерний для творчості Кортасара, набирає в цих оповіданнях силу влади над оточуючим світом, перетворюючи його в одну з багатьох фантазій. Що є «справжнім»: вигадка чи реальність – десять оповідань дають неочікувані відповіді. Безперечно, переклад збірок  «Поза часом» та «Ми так любимо Гленду» - є вагомим здобутком української перекладацької школи.

Оскільки у 2008 році при врученні диплому премії ім. Максима Рильського не було  медалі через припинення її випуску, цього,  2014 року, до премії М.Рильського додається медаль, вирішена в оновленній версії  (нагрудна стрічка зображує  прапор Української держави). Таким чином, С.Борщевському через 6 років нарешті  було вручено медаль премії ім. М.Рильського. 

Сергій Борщевський розповів про свою роботу над книгою і складностями перекладу Кортасара, атакож зачитав своє звернення-відмову перекладати аргентинських авторів у зв’язку з позицією Аргентини у підтримці агресії Росії (текст надруковано у «Літературній Україні» від 25 вересня ц.р.).

« Все своє свідоме життя, - сказав С.Борщевський, - я присвятив  ознайомленню українського читача з поезією та прозою, а українського глядача – з п’єсами провідних письменників Іспанії та країн Латинської Америки, зокрема, й Аргентини. Вважаю за честь, що спричинився до появи українських видань Хорхе Луїса Борхеса, Ернесто Сабато, Леопольдо Лугонеса.  Щойно вийшла друком книга оповідань Хуліо Кортасара, і нині, відповідно до видавничого договору, я готую книгу казок аргентино-уругвайського письменника Орасіо Кіроги. Після того, як у 2012 році Аргентинська Республіка вшанувала мене орденом за перекладацьку роботу, я вирішив щороку перекладати та видавати – доки стане моїх сил – по одній книзі аргентинського автора. В моїх планах були збірник оповідань Леопольдо Лугонеса, книга есеїв Адольфо Біоя Касареса та п’єси Карлоса Горостіси, одну з яких – «Аероплани» - я встиг перекласти. На жаль, життя змушує мене відмовитися від цих планів. 

У своєму виступі директор видавництва «Кальварія» Анетта Антоненко наголосила на важливості для видавництва роботи з перекладною
 літературою .  До речі, ілюстрації для україномовного видання Хуліо Кортасара зроблені художником Михайлом Євшиним, який тонко відчув сутність  творів письменника.

Дмитро Павличко розповів про свою «зустріч» із іспанською мовою у перекладах поезій Неруди, а також про  свій досвід перебування на Кубі. Поет високо оцінив музичне виконання та переклад пісні «Два кольори» у виконанні подружжя Вадима та Ганни Солодки.


 

         

По закінченні презентації гості музею мали можливість вільно спілкуватись із автором перекладів С.Борщевським та взяти у нього автограф.