^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Що потрібно невеличкому двоповерховому будинку, колишньому помешканню найвідомішого українського поета ХХ століття для створення натхненної творчої атмосфери? Відповідь - нічого. Будинок Максима Рильського сам по собі є втіленням вражаючої житлової бібліотеки, у якій, окрім книг, періодично можна натрапити на предмети побуту. Тож не дивно, що літературні читання Роберта Бернза відбулися на найвищому рівні.

 

Протягом вечора гості ознайомилися із біографією поета, фото- та відеоматеріалами, дізналися про шотландські традиції, прослухали чимало музичних творів на слова Роберта Бернза вітчизняних та зарубіжних авторів. А найважливіше те, що у кожного гостя була можливість скільки завгодно декламувати й просто слухати вірші поета: книги та окремі тексти у вигляді роздруківок без упину передавалися з рук в руки. Ба більше! Адміністрація музею наполегливо відмовлялася відпускати додому тих учасників, які не встигли або посоромилися прочитати бодай один вірш. На її думку, переймаючись побутовими клопотами, не кожен день сучасна людина має шанс по-справжньому відволіктися і присвятити декілька годин свого життя тонкій поетичній матерії.

 

На захід люб'язно завітали школярі, а саме: Жук Євгеній, Новосьолов Микита і Тузов Владислав. Хлопці читали твори Роберта Бернза в українському перекладі М. Лукаша та В. Мицика, в російському перекладі С. Маршака та мовою оригіналу (шотландською англійською мовою скотс). В ідеальних ділових костюмах юнаки нагадували справжніх англійських інтелігентів, а голос одного з них звучав точнісінько як тембр самого принца Чарльза.
Проте чи можливо уявити британські посиденьки за столом без горнятка чаю? Коли Голосієвський парк остаточно занурився у зимові сутінки, вечір у вітальні Максима Рильського продовжився британським звичаєм "five o'clock tee" (а згідно з шотландською традицією - "high tee", тобто "високий, повний чай" - чай, що подають з основними стравами і який більше нагадує повноцінну вечерю, ніж перекус). І хоча цього разу на столі Максима Тадейовича не було ситної шотландської страви "хеггіс", морепродуктів чи, скажімо, дичини, проте гості залюбки смакували свіжою випічкою та вишуканим фруктово-трав'яним чаєм, що завчасно, ще влітку, зібрали співробітники музею з пелюсток троянд.

 

Хоча Роберт Бернз прожив лише 37 років, та про його повноцінне, хоч і нетривале життя можна сказати чимало. Можна пригадати його належність (можливо, коректніше вжити слово причетність?) до масонської ложі і до Тарболтонського клубу холостяків, можна засуджувати скандальні позашлюбні романи, можна дивуватися кількості його законних і позашлюбних дітей, можна співчувати його багатостраждальному і найпалкішому коханню до Джин Армор, можна пишатися його рішенням писати шотландською мовою у період її занепаду... Проте найкраще про цього чоловіка, цього істинного волелюбного шотландця, розповідають його поезії. Вірші Роберта Бернза вражають своєю щиристю і прямотою. Вони чисті, позбавлені лукавста, лицемірства і завжди емоційні. Їхня мова природна і знайома, немов розмова двох подорожніх. Їхня ритмомелодика так часто "проситься" на музику. А їхні теми близькі й болючі не лише для шотландського народу (читайте: і українського теж). Ось в чому секрет всесвітньої популярності творчості Роберта Бернза. Він влучно і щиро писав про "вічні" теми: любов і кохання, багатство й бідність, смерть і війна тощо. Крім цього, більшість його текстів звучить на диво сучасно й актуально в будь-який час, навіть сьогодні. Роберт Бернз непомітно і впевнено став невід'ємною часткою всесвітньої культури: пісні на його слова перетворилися на народні, вони звучать з телеекранів та у кафетеріях, їх співають відомі бардові виконавці, гурти та герої улюбленого вітчизняного та зарубіжного кіно, під них сходить Різдвяна зірка, під них радіють і закохуються люди, нерідко навіть не замислюючись про авторство творів.

 

Роберт Бернз - це втілення усієї Шотландії, такий же непростий, як і його народ. Кожен читач обов'язково знаходить у його поезії щось своє. Так само й він, Роберт Бернз, віднайшов на один вечір прихисток в будинку посеред українського Голосіївського парку, де продовжив літературну традицію цього помешкання.

 

Нехай і холод, і вітри


Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем -
Я від негоди захищу
Тебе плащем, тебе плащем.

Нехай і горе, і біда,
I море тьми, і море тьми -
Я від недолі заслоню
Тебе грудьми, тебе грудьми.

Нехай я буду злидарем
В чужім краю, сумнім краю -
З тобою буде скрізь мені
Як у раю, як у раю...

Нехай я стану владарем
На цілий світ, на цілий світ -
В моїй короні будеш ти
Як самоцвіт, як самоцвіт...

(пеоеклад М. Лукаша)