^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

 

У вечорі взяли участь син поета Воронько Максим Платонович, науковці музею, музиканти школи №38,  головний редактор газети « Культура і життя», поетеса Людмила Гнатюк та письменник Віктор Женченко.

21Розпочався вечір виступом  юних музикантів-гітаристів та бандуристів  музичної школи №38, що  виконали твори вітчизняних і зарубіжних композиторів на гітарах та бандурах. Так, звучали твори М.Лисенка, О. Кос - Антокольського, М. Вериківського , С.Рахманінова та С.Прокофєва.

Почесним гостем вечора був, безперечно,  син поета-ювеляра, Максим Платонович Воронько, який поділився спогадами про батька.   Поетеса  Людмила Гнатюк зробила акцент на дитячі твори Платона Воронька, сповнені тепла і любові до маленької людини.  Віктор Женченко читав свої твори і пригадував про свої зустрічі із поетом, який дав йому «характеристику» до вступу у Спілку письменників.  

42Хоча фомат вечора в бібліотеці так і не переріс в літературну дискусію щодо сучасної оцінки творчості Платона Воронька, проте його син, Максим Платонович, повідомив про неопубліковані матеріали із архіву батька і про, можливе, нове бачення і трактування творчості батька.   ( По закінченні вечора всі бажаючі мали можливість познайомитись із фотоархівом , який зберігається в родині поета) Також про свій досвід спілкування з поетом та його стосунки з Максимом Рильським розказала провідний співробітник музею Максима Рильського - Рубай Галина Терентіївна. Директор музею Колесник Вікторія Леонтіївна звернула увагу на, власне, поетичну характеристику творчого доробку, уміння працювати зі словом, несподівані художні образи і тропи.  Старший науковий співробітник музею Морітко Тетяна Леонідівна познайомила зібрання із унікальними світлинами із колекції музею.  А останніми штрихами до літературного і життєвого портрету Платона Воронька було зачитування гостями віршів самого поета: дитячих, дорослих, ранніх, пізніх, філософських, інтимних тощо. Адже творчість людини говорить про неї значно більше, ніж будь-яка біографічна довідка.

21Сьогодні важко однозначно оцінити літературну постать Платона Воронька. З одного боку - це чутливий і зворушливий лірик, творець народних пісень, дитячих віршиків, живих образів і неологізмів ("Слухаю музику дивну // Змалку мені знайому // В полі бур'янно, димно, // Страшно іти додому") З іншого - щирий і впевнений комуніст, відтворювач маршових ритмів, а не творець поезій ("Слова Ілліча дзвеніли // У тонкостях дротині. // Їх Охтирка і Сміла - // Всі чули, по всій країні"). Проте варто зауважити час, в який жив і творив поет. Маючи за плечима вражаючий військовий досвід не однієї війни, будучи учнем Максима Рильського і свідком переродження радянської системи з кожним новим поколінням, - за ідеологічними гаслами він до останнього приховував чуйного романтика й спостерігача за прекрасним. Історія Платона Воронька - це історія обдарованої людини, яка все життя мусила боротися: із ворогом, із системою, із собою. Це історія справжнього чоловіка, який хотів "жити", а не "виживати". І як би там не було, на його дитячій поезії виросло декілька поколінь радянських дітей.

Отже, цьогорічний святий Миколай не лише пригощав цукерками, а й допомогав висвітлити ім'я талановитої і водночас приреченої на нерозуміння майбутніми поколінням - Платона Воронька.

Тепла дума

У грудні - таке в нас буває не часто, -

Вляглися холодні, хапучі вітри,

Із лісу підскочило сонце гривасте

Й завмерло, не в силі сягнуть до гори.

 

Воно не здавалось земній холоднечі -

Яріло і кидало жмуття тепла

В усміхнені очі, на руки, на плечі,

На драні острішки старого села.

 

Вляглося на призьбу осоння затишне.

Обабіч стоять околоту кулі.

В садку спалахнуло засріблення пишне

Квіток, що в мороз розцвітають на склі.