^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

 

21Впродовж вечора звучали вірші та українська музика у виконанні юних виконавців музичної школи  № 10 Голосіївського району.

Так сталося, що гості несподівано для себе стали свідками дивовижного симбіозу минувщини і сьогодення. Адже діти виконували твори на унікальному роялі фірми "Шредер", у якого, немов у живого мешканця будинку, своя нелегка життєва історія.

Сьогодні інструменту вже більше ста років. Раніше він належав і стояв у будинку іншого видатного українського письменника і громадського діяча - Михайля Васильовича Семенка. Важко уявити більш різних за естетичним світоглядом, за манерою написання і життєвою долею людей, ніж Максим Рильський і Михайль Семенко. Останній також здобув популярність у нестабільні 1920-ті роки, проте сповідував ідею епатажного та радикально-новаторського за своєю суттю літературного напрямку - футуризму. Натомість Максим Рильський навпаки дотримувався класицистичних традицій. Він  та решта представників "п'ятірного грона"уособлювали традиційну класичну естетику в  своєму  часі. Михайль Семенко повною мірою експерементував зі словом, вигадував нові проміжні літературні жанри (наприклад, "поезомалярство"), примірював образи П’єро, бунтаря і нового Шевченка, не просто нехтуючи літературною  традицією, а заперечуючи її. Тоді  як Максим Рильський активно використовував класичні  античні - давньогрецькі  та давньоримські образи, лексику, дотримувався силабо-тонічного римування і усталених літературних форм.

51Проте бути опонентами на літературній сцені не завжди означає  не бути добрими товаришами у житті. Музичний вечір у «Голосіївському мануарі»,  який відбувся 21 листопада  обєднав і поезію і музику.  Юні музиканти виконували фортепіанні твори  різних українських  композиторів - сучасників  і Олександра Олеся, і Платона Воронька. Так, звучали "Елегія"М. Лисенка, "Щедрик"М. Леонтовича, "Арлекін"В. Подвала, "Комарик"В. Барвінського та інші.

Звучали поезії Олександра Олеся та Платона Воронька з нагоди річниці з дня народження першого - 23 листопада 1878 р. і відповідно другого - 18 листопада 1913 р.

Олександр Олесь

Айстри

Опівночі айстри в саду розцвіли…

 Умились росою, вінки одягли,

 І стали рожевого ранку чекать,

 І в райдугу барвів життя убирать…

 

І марили айстри в розкішнім півсні

 Про трави шовкові, про сонячні дні, —

 І в мріях ввижалась їм казка ясна,

 Де квіти не в’януть, де вічна весна…

 

Так марили айстри в саду восени,

 Так марили айстри і ждали весни…

 А ранок стрівав їх холодним дощем,

 І плакав десь вітер в саду за кущем…

 

І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…

 І вгледіли айстри, що жити дарма, —

 Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,

 Засяяло сонце над трупами їх!..(1905)

 

Платон Воронько

Гіркий полин сивіє в межах,
На гонах – жито, пшениці.
Війна...
Хліба лягли в пожежах.
Лиш полини, мов ті бійці,
Стоять в обпалених одежах,
При них – бездомні горобці.
Коли фашисти гнали бранок
Із України за Волинь,
З них кожна брала наостанок
Не цвіт троянди, а полин.
Чи гіркотою був він рідний,
Мов їхня доля,–
Хто те зна?..
Та в кожної – пучечок срібний,
Немов дівоча таїна.
У чім та загадка полинна –
Бадилля в жовтій сивині?..
Солодке – в спомині хвилинне,
Гірке – у пам'яті на дні. (50-і роки)

До «Голосіївського мануару»   завітали батьки музикантів та вчителі музичної школи № 10. Насамкінець дехто з учнів скористався можливістю вдруге зіграти на дивовижному роялі, усвідомлюючи, що подібна нагода трапляється не щодня.

Отже, інструмент поєднав не тільки два абсолютно різні поетичні світи, але й різні епохи.