^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

30 листопаду 2021 року

«УКРАЇНСЬКА ХИТРІСТЬ» СТАРОГРОМАДІВЦІВ,
або ДЕ САМЕ НАРОДИВСЯ МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ?

Ще навесні 2015-го долучився до екскурсії «Київ Максима Рильського». Побували тоді й на вулиці Тарасівській, де народився поет. Більше того, пані екскурсоводка стверджувала, що ця визначна для української літератури подія відбулася саме в прибутковому домі №18. Після екскурсії я поцікавився, з яких джерел їй відома ця інформація, але нічого конкретного у відповідь не почув. Та й не міг почути, бо про місце свого народження сам Максим Тадейович писав так:

«… А втім, народився я, власне, і перші місяці прожив у місті, в Києві, в тому Києві, що, навіки звільнений від німецького ярма, воскресає нині для нового життя, в тому Києві, який був нашим, який є нашим і нашим буде довіку.

Отож, у Києві, на одній із таких його зелених вулиць – на Тарасівській – народився я 19 березня 1895 року. До речі, про назву вулиці. Назва ця була проявом «української хитрості». Київські українці, із тієї групи, що гуртувалися навколо журналу «Киевская старина», дуже хотіли назвати кілька вулиць іменами наших видатних діячів - Тараса Шевченка, Панька Куліша, Миколи Костомарова. Але в часи тяжкого переслідування українського слова, української культури, української громадськості прізвища ці – особливо перше – не могли ніяк бути прийняті міською управою, тому й виникли «компромісні» назви вулиць не за прізвищами, а за іменами – не Шевченківська, а Тарасівська, не Кулішівська, а Паньківська, не Костомарівська, а Микольсько-Ботанічна. Звісна річ, цей секрет знали тільки самі ініціатори та їх найближчі приятелі, незабаром він призабувся, і Тарасівська була Шевченківською для дуже небагатьох утаємничених… У кожному разі, коли правдива вся ця історія, мені мило здумати, що світ побачив я на вулиці імені найбільшого нашого поета, чия велетенська постать, як огняний стовп, веде за собою всіх нас, українських письменників…»

Максим Рильський, Із давніх літ, т.19, зібрання творів М.Рильського в 20 томах.
(вперше надруковано у вид.: Рильський М. Поезії. В 3-х т. Державне видавництво художньої літератури, К., 1946 р.).

с.457 «…Коли мені було всього лише кілька місяців, родина наша – мати, батько, два старші брати-гімназисти і я – переїхали з зимової київської квартири на село, в Романівку. Там і влаштував батько мої хрестини. З'їхалось чимало гостей із Києва, але і все село було закликане в гості, - а що невеликий наш домок не міг умістити всього того люду, то учту влаштовано в клуні. Привезено ще не монопольної, казенної, а «вольної», корчемної горілки в барилах, і бенкет був, розповідають, гомеричний. Щодо центрального героя тієї події, то мій дядько по матері, Кузьма Чуприна, любив пригадувати, як я під час таїнства намагався «смикнути попа за бороду»…»

Отож, в якому саме будинку на Тарасівській народився Максим Тадейович – достеменно не відомо. Та й розповідь про походження назви цієї вулиці – всього лише красива легенда. М.Рильському, як директору Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії, це було відомо краще, ніж будь кому іншому. Не дарма ж він прозоро натякає: «…У кожному разі, КОЛИ ПРАВДИВА ВСЯ ЦЯ ІСТОРІЯ, мені мило здумати, що світ побачив я на вулиці імені найбільшого нашого поета…».

Насправді все було набагато прозаїчніше. Ось що пише про вулицю Тарасівську києвознавець Василь Галайба:

«…Міститься у Старокиївському та Залізничному районах. Прокладена у першій половині ХІХст. під час забудови місцини біля Київського університету. Свою назву вулиця отримала, очевидно, вiд прiзвища якогось домовласника (iснує переказ, що нiбито цю назву надало українське студентство на честь Тараса Шевченка, але він не відповідає дійсності). Через близькiсть до унiверситету мiсцевiсть, до якої належить вулиця, iнодi називають "Латинським кварталом", за аналогiєю з паризьким кварталом бiля Сорбонни. Вулиця належала за міським розкладом до 3-го розряду, 1914-го переведена до 1-го розряду. У нинішній забудові поряд з чудовими зразками архітектури кінця ХІХ - початку ХХст. зустрічаються сучасні великі будинки на місці малоповерхових знесених споруд…» http://grad.kiev.ua/t-01.htm

Додам лише, що останні «малоповерхові споруди» на Тарасівській зносилися в 1983-му році.

А от садибу родини Новицьких на розі вулиць Караваєвської (сьогодні Л.Толстого) і Тарасівської зруйнували ще в 50-х роках минулого століття. Вельми вірогідно, що Максим Рильський міг народитися і тут, на Тарасівській, 2. Річ у тім, що до Ізмаїла Новицького і Вільяма Беренштама (старшого зятя професора Ореста Новицького) частенько навідувалися їхні друзі-старогромадівці Володимир Антонович, Тадей Рильський, Федір Панченко, Борис Познанський, Павло Житецький, Павло Чубинський та інші.

«…Старій громаді, - пишуть Дмитро Малаков і Ольга Друг в праці «Особняки Києва», - у жандармських донесеннях відведено провідне місце в українофільському русі. Про наявність постійного поліційного стеження за громадівцями йдеться також у спогадах Г. Берло, яка мешкала тоді на Тарасівській, 12. Вона згадувала, що на цій же вулиці жив тоді В.Доманицький, далі - Житецькі, на Маріїнсько-Благовіщенській: ліворуч - Шульгіни, а праворуч - Грінченки й Чикаленки…". http://www.alyoshin.ru/.../publika/malakov/malakov_065.html

Легко припустити, що Тадей Рильський міг винаймати житло на зиму у своїх близьких друзів-старогромадівців.

Віктор Ціон

Світлини (окрім ч/б) автора