^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

29 листопаду 2021 року

«СЕР ҐАВЕЙН І ЗЕЛЕНИЙ ЛИЦАР», «ПЕРЛИНА» І «СЕР ОРФЕО»

Наш Музей продовжує літературні заходи в новому форматі. Так, 23 листопада відбулись «Авторські читання». Говорили про Джона Рональда Руела Толкіна. Новий захід був дуже суголосним нашим перекладацьким студіям, як і «Французькому сузір’ю», Burns Night та багато чому іншому.

Англійського класика Толкіна всі знають – передусім завдяки епопеї «Володар Перснів», а ще – дитячій повісті про гобіта Більбо Торбина. Зазначу, що всі ці твори перекладені українською, причому неодноразово, і ми можемо у захваті їх читати рідною мовою. Але, на жаль, не всім відомо, що Толкін – це й блискучий науковець і викладач, перекладач і знавець середньовічної англійської літератури. Він поєднував талант письменника, перекладача і вченого.

Тому цього разу відбулася презентація досить незвичної книги Дж. Р. Р. Толкіна – три середньовічні англійські поеми: «Сер Ґавейн і Зелений Лицар», «Перлина» і «Сер Орфео» (вийшла у львівському видавництві «Астролябія»). Виступала перекладачка Олена О’Лір – добрий друг нашого Музею, поетеса, науковець, кандидат філологічних наук, лауреатка Літературної премії імені Григорія Кочура та інших відзнак. Модерувала авторка цих рядків.

На заході були присутні музейні співробітники, а також і гості, пов’язані з літературою. Це перекладач-іспаніст і поет, а також дипломат Сергій Борщевський, полоністка Олена Катаєва, поетеса Надія Чорноморець (також часті гості нашого Музею), поетеса, перекладачка і художниця Валентина Давиденко, філолог-англіст і перекладач з англійської Віталій Радчук та ін.

Олена О’Лір відома, зокрема, як кельтолог, а ще й толкіністка (бо їй належать й інші переклади з Толкіна, від «Гобіта» – до віршів). Цього разу наука і красне мистецтво збіглися.

Ця книга – білінгва, тобто англійський текст іде паралельно з українським. Гостя наголосила на тому, що це переклад із середньоанглійської, який Толкін здійснив сучасною англійською мовою. Здійснив поетично і близько до оригіналу. Отже, це – вірші. Причому висока поезія.

Зазначу, що книга (як і взагалі продукція «Астролябії») ошатно видана, у стилі середньовічної доби, збірку приємно гортати і тримати в руках. Багате оформлення поєднано з багатющим змістом – у чому ми й переконалися.

Захід відбувався у затишній атмосфері (цього разу нам знову слугувала блакитна зала), за чаюванням і смакуванням ласощів, підготованих пані Оленою та нашими музейними співробітниками. Олена О’Лір дотепно і доречно порівняла наші посиденьки з бенкетом у поемі про сера Ґавейна. Адже король Артур завів правило, згідно з яким учта при його дворі не розпочиналася, поки хтось не розповість йому якоїсь цікавої історії. А ще в цій поемі описано тодішній звичай «запивання угоди» вином – а ми запивали чаєм.

Розповідь перекладачки супроводжувалася презентацією PowerPoint, де пані Олена стисло, але напрочуд яскраво і доступно пояснила складні речі. Була навіть музична павза: прозвучав відеозапис ельфійської пісні «Темним плином повернись» на вірші Толкіна з «Гобіта» в перекладі Олени О’Лір. Співала бардеса Оксана Чайка, яка не раз у нас виступала, вона ж написала й музику до цього вірша. А ще й дібрала відеоряд. Присутні могли отримати потрійну насолоду: від українського тексту, співу – і світлин. Яскравий приклад синтезу мистецтв.

Що сказати про три перекладені середньовічні шедеври? Автор «Сера Ґавейна» і «Перлини» – один, але анонімний. На жаль, ми не знаємо його біографії. Можна тільки здогадуватися. Пані Олена озвучила слова самого Толкіна (із передмови до його перекладів): відомості про автора «можна видобути з його творів. Був він людиною глибокого і побожного розуму, хоча й не без почуття гумору; цікавився теологією… знав латину та французьку і був досить начитаний у французькій літературі…» (тут і далі всі цитати – у перекладі Олени О’Лір). Оскільки наш Музей практикує зустрічі з франкофонами та взагалі організовує заходи, присвячені літературі французькою мовою, ця ремарка дуже доречна. І далі ми говорили й про французький вплив.

У зв’язку із середньоанглійською мовою пані Олена згадала класика Джеффрі Чосера, чиї «Кентерберійські оповіді» вийшли в «Астролябії» у перекладі Максима Стріхи (і за цей переклад він став лауреатом Літературної премії імені Григорія Кочура). Але який шлях у творенні середньоанглійською обрав невідомий автор «Сера Ґавейна» і «Перлини» з нового видання «Астролябії»?

Ми довідалися, що ці дві поеми позначені патріотизмом. Автор довів, що його рідною мовою (а не офіційною тоді французькою, яка панувала після нормандського завоювання Англії) можна творити високу літературу. Він експериментує з формою. Його вірші – римовані, проте й алітераційні, є новаторство у строфіці… Олена О’Лір, характеризуючи діяльність цього поета, навіть назвала його «дисидентом».

Хоча я раніше читала ці твори, але все одно завдяки розповіді пані Олени відкрила для себе нове. Це неминуче з такою цікавою гостею.

Захід показав, що будь-яка справа цікава й навіть весела, якщо до неї братися з професіоналізмом. Це вийшло в анонімного автора, Толкіна – і чудової перекладачки.

Оскільки Олена О’Лір розглядала текст «ізсередини», то дуже ретельно підійшла до відтворення українською мовою. Зокрема, важливо знати, що невідомий ні нам, ні іншим автор «Сера Ґавейна» і «Перлини» був носієм діалекту Західного Мідлендзу. (Це з’ясував Толкін). І у творах наявні діалектизми цієї місцевості. Звідси «огир», «дик» (вепр) та інші рідкісні, проте цікаві знахідки в перекладі. Усе – дуже точно, але поетично.

Варто сказати про форму всіх трьох поем. Вона різна, проте в кожному з цих творів вживається рима у сполуці з германською алітерацією. Пані Олена нагадала присутнім, що спочатку англійська (давня) поезія розвивалась як неримована, проте алітераційна. Тут ми згадали й скальдів, узагалі германську поезію. Віталій Радчук поділився досвідом читання англомовних текстів, у тому числі газетних, де алітерації дуже поширені в заголовках. Під час обговорення погодилися на тому, що самі германські мови мають передумови для застосування такого засобу. У нас алітерація, за словами Олени О’Лір, – це радше «гра звуків», натомість у давній поезії германського світу — регулярний засіб звукового оздоблення вірша, за функціями подібний до нашої рими. Проте безмежні можливості української мови дають змогу відтворювати германську алітерацію, і в перекладах Олени О’Лір алітерації звучать дуже природно. Щодо рими, то до неї англійці починають вдаватися завдяки романському впливу.

Про першу поему («Сер Ґавейн і Зелений Лицар»), як виявилося, можна багато говорити. Адже була не одна екранізація сюжету – у тому числі новий британський фільм.

Отже, на Різдво (ясно, що католицьке, а воно передує Новому року) відбувається учта в короля Артура. І тут з’являється незнайомець. А хто такий цей загадковий лицар і чому він зелений, присутні дізналися з прецікавої розповіді пані Олени.

Отже, якщо ви хочете дізнатися про те:

– як одягалися за Середньовіччя;

– що таке кертл, сюрко тощо;

– який був лицарський обладунок;

– для чого лицареві слугувала хусточка;

– хто такий Зелений Лицар;

– що таке лицарський кодекс;

– як античний співець Орфей дістався до Англії та Шотландії;

– який він, середньовічний англійський гумор, і чи є місце гумору в перекладацькій праці, а також багато-багато іншого цікавого, – вам сюди.

Пані Олена, зокрема, розповіла, що під час перекладу в неї на плечі, мабуть, сидів ельф, наділений почуттям гумору. І цей бешкетник підказував різні ризиковані варіанти. Звісно, остаточна версія перекладу – класична. Але гостя поділилася ельфовими підказками, додавши веселості заходу.

Директор нашого Музею Вікторія Колесник поцікавилася, що означає саме Зелений Лицар для британців. У сучасних обробках (у тому числі фільмах) його подають навіть в екологічному аспекті, але який цей персонаж автентично? Олена О’Лір висловила гіпотезу про кельтське походження цього героя, зелену барву як ознаку фейрі. Авторка цих рядків доповнила ще одним припущенням: на ілюстрації сучасного художника Джона Гау (вміщеній у презентації) Зелений Лицар подібний до лісовика, а ще показано його зв'язок із природою. Він ніби проростає із землі. У поемі лицар (!) – босоніж. Але для інших героїв цієї поеми така поява нормальна, бо вони впізнали представника іншого світу. А ще у бретонському фольклорі фігурує лісовий чоловічок Мерлін (Марцин) – паралель із чарівником артурівського циклу очевидна. У валлійців начебто теж є зелений або лісовий чоловік. Усе це – фантастичні істоти.

Присутні погодилися з тим, що Зелений Лицар – це архетип. Наголосімо: знайомий, рідний автору і його авдиторії.

Наступна поема, «Перлина», побудована радше не на сюжеті, а на ситуації (так пояснила Олена О’Лір). Начебто просто: у героя вмерла його маленька донька. Він безутішний. І далі описує втрату як перлину, що впала між трав. А далі – видіння, де дочка являється в раю, на другому березі річки, і це – чиста душа, що супроводжує містичного Агнця. Сама поема – діалог на релігійні теми. І сама форма, і число 12 – глибоко символічні. Передусім тут біблійна символіка. І цей текст – теж енциклопедія, і не лише християнської теології, а, скажімо, і середньовічної моди, геральдики, етикету… Форма поеми складна (12-віршові строфи на три рими, об’єднані по п’ять у групи — «п’ятериці» — зі спільною останньою римою та складною системою лексичних повторів), але український переклад усе блискучо відтворив. А ще Олена О’Лір пояснила, що означає для середньовічної людини число п’ять. Так, на згаданій ілюстрації Джона Гау сер Ґавейн тримає щита з пентаграмою. Це п’ять утіх Богоматері, п’ять Христових ран, п’ять лицарських чеснот тощо. Тобто багата символіка. (Я додала, що пентаграма означає і людину). Як бачимо, число п’ять важливе і в «Перлині».

Обговорюючи дюжину (12), було чого торкнутися. Адже це дванадцять Христових апостолів. Це дванадцять місяців, а отже, рік (відомі загадки про дерево з 12-ма гілками). Це 12 рядів самоцвітів Небесного Єрусалима. Та багато чого. (Авторка цих рядків навела факт і про те, що імена 12-ти апостолів фігурували і в англійських замовляннях, народній медицині, бо англійська культура багато в чому побудована на Святому Письмі).

До обговорення долучився провідний науковий співробітник нашого Музею і журналіст Віктор Ціон. Узагалі приємно, що тема виявилася близькою багатьом.

А далі гостя запропонувала мені поетичний турнір. За домовленістю, спочатку пані Олена прочитала першу п’ятерицю (цебто перші п’ять строф) «Перлини» у своєму перекладі, а я – у своєму, рукописному (уривки з якого можна читати в науковій публікації). Олена О’Лір зазначила для присутніх, що я переклала «Перлину» раніше, причому з оригіналу (середньоанглійської). Але у нас різні перекладацькі «ключики» (за словами гості). Про свій метод пані Олена докладно розповіла (і про це можна прочитати в самій книзі), а про мій справедливо сказала, що я зосередилася на алітераціях. Отже, присутні слухали різні трактування.

А ще як цікаво було характеризувати символи! Адже їх так важливо розуміти для адекватного перекладу. Наприклад, є версія, що передчасно вмерлу доньку ліричного героя звали Маргаритою (якщо англійською, то Марджері), тобто дослівно «перлина». Це ще більше пояснює назву поеми і центральний образ-символ.

Слід зазначити, що «Перлина» тривалий час була невідома англомовній авдиторії. Тому спочатку я прочитала вірша лорда Альфреда Теннісона (в оригіналі та своєму перекладі) – передмову до першого англійського видання цього шедевра (1891).

Наостанок пані Олена розповіла про завершальну (і найкоротшу) поему – «Сер Орфео». Так, герой – це… той самий міфічний Орфей, який визволяв Еврідіку. Проте якщо в міфі ця спроба виявилася трагічною, то в поемі – happy end. А ще там співець, який грає на арфі та зачаровує майстерністю, – це король! Отже, так ця історія оброблена в Англії. Пані Олена навела гіпотезу про бретонські ле (героїчні та фантастичні поеми), які були перекладені французькою, а потім їхні сюжети домандрували й до Англії. (Про це ми говорили і раніше в нашому Музеї – наприклад, на семінарі про Лесю Українку). Так, джерела лицарського епосу – кельтські. Античні міфи, як виявляється, теж там стали у пригоді.

Наостанок уже я прочитала шотландську баладу «Король Орфео» у своєму перекладі. Це шетлендський діалект, зі вставками нині вимерлою мовою норн. Тут Орфей – шотландець, який грає на волинці. Пані Олена відзначила кельтську символіку трьох пісень, виконаних цим героєм. І в поемі, і в баладі дружину Орфео-Орфея викрадають уже не Аїд чи Плутон, а підземний король фейрі. І в обох творах – щасливий кінець, що радує.

Читання текстів (в оригіналах і перекладах) супроводжувалось ілюструванням того, як це перетікає у власну творчість. Так, Олена О’Лір прочитала свою поезію про лиса, підказану «Сером Ґавейном і Зеленим Лицарем», а авторка цих рядків – вірша про перекладання «Перлини».

У зв’язку з перекладацькими труднощами самі собою згадалися праці Максима Рильського на цю тему, як і діяльність київських неокласиків. Отже, було про що поговорити.

Вечір завершився автограф-сесією: знайшлося багато охочих прочитати Толкіна в перекладі Олени О’Лір. Перекладачка надписала книгу і нашому Музею. А сама гостя отримала букет троянд (від Сергія Борщевського), стос книг (від Віталія Радчука) та інші подарунки. Щодо книг: на прощання Віталій Радчук подарував пану Борщевському працю Максима Рильського «Мистецтво перекладу» – видання, яке сьогодні раритет.

Сам захід отримав і отримує багато схвальних відгуків від фахівців, що стимулює нас далі організовувати мистецькі зустрічі.

Відео заходу (зйомка: Ігор Семенюк) буде виставлено на музейному YouTube-каналі.

Стежте за нашими новинами і анонсами, бо ми плануємо подальші цікаві зустрічі!

Ольга Смольницька,
провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського,
кандидат філософських наук,
науковець, перекладачка, письменниця

Світлини: Віктор Ціон, Валентина Давиденко