^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

19 серпня 2021

ПОЗИКА ВІД СТАЛІНА

Цікавий документ представлено на музейній виставці, приуроченій до 126-річчя Максима Рильського. Це розпорядження Радміну СРСР від 31.08.1948 про надання Максимові Тадейовичу позики у розмірі 30 тисяч карбованців на будівництво котеджу в Голосієві.

Показово, що цей документ народився в канцелярії союзного відомства, а не республіканського, що було б логічно (адже йшлося про українського поета). Нагадаємо, що в 1948-му році Головою ради міністрів СРСР був Йосип Сталін, а аналогічне республіканське відомство очолював Дем’ян Коротченко.

Щоправда, особистий автограф Сталіна на документі відсутній. Але й без цього підпису позика поету була надана. І це в розпал чергової хвилі гонінь на Максима Рильського, розпочатої в 1947-му році (українська реакція на сумнозвісну жданівську постанову ЦК ВКП(б) «О журналах «Москва» и «Ленинград»»). Власне, сам пік гонінь прийшовся на 1947-й, коли першим секретарем ЦК КП(б)У був Лазар Каганович. Того року поет був змушений публікувати численні статті в пресі, де каявся в своїх націоналістичних помилках. За весь рік вийшла всього одна його книжка – «Сербські епічні пісні». І жодних поїздок за кордон. Для порівняння, у 1946-му виходять друком дві його поетичні збірки, а у складі делегацій М.Рильський відвідав Чехословаччину і Югославію. В 1948-му, коли ЦК КП(б)У знову очолив Микита Хрущов, вийшли дві поетичні збірки, проте в 1949-му – жодної. Щоправда, в 1948-1954 роках за редакцією М.Рильського видано «Собрание сочинений А.Мицкевича в 5 т.» (М., Гослитиздат).

Іншими словами, обструкція не була такою нищівною і тотальною, як по відношенню до Юрія Яновського. Максим Тадейович продовжував очолювати Інститут мистецтвознавства, фольклору і етнографії і залишався народним депутатом Верховної ради СРСР (туди його обрали від Житомирського виборчого округу ще в 1946-му).

Отож, били, але не добивали. І продовження традиційної політики «батога і пряника».

Та все ж – чому позика від Сталіна?

Маю лише одне припущення. Саме Сталін був головним стратегом у «шаховій партії» з дискредитації українського націоналістичного підпілля, яке в ті роки проводилося силами МГБ. Максимові Рильському відводилася в ній роль сакральної жертви – його мали показово знищити «оунівські головорізи». Та в останній момент спецоперація радянських спецслужб зірвалася. Лише в 1949-му її таки реалізували, проте вже з іншим «головним героєм» - Ярославом Галаном (детальніше про це читайте в книзі С.Цалика і П.Селігея «Таємниці письменницьких шухляд» («Наш час», 2010).

Віктор Ціон

Документ і світлина з фондів Київського літературно-меморіального музею М.Рильського