^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

23 червня 2021 року

«МІЖ МАКСИМОМ РИЛЬСЬКИМ І ВАРВАРОЮ ГУБЕНКО-МАСЛЮЧЕНКО НІБИ ЯКАСЬ ІСКРА ПРОСКАКУВАЛА...»

16 червня в прес-центрі УКРІНФОРМ, а також в Музеї літератури відбулась презентація кількох видань, присвячених життю і творчості Максима Рильського, 125-річчя якого в минулому році відзначалося з огляду на пандемію у вельми обмеженому форматі.

- Над цим виданням, - каже Василь Цимбалюк, тримаючи в руках книгу «Максим Рильський і Сквира», - ми з Катериною Володимирівною (Плівачук – В.Ц.) працювали 50 років! Я щасливий, що навчався на філфаці КДУ в часи «відлиги», з 1955-го року. Пам’ятаю, як до нас, в університет, завітав Максим Тадейович. Саме тоді вийшла його дивовижна збірка «Троянди й виноград». Ми з моїми друзями по гуртожитку (а це Володимир Підпалий, Микола Сингаївський, Василь Діденко, Петро Засенко, Володимир Дроб’язко, Микола Сом, Іван Драч, Тамара Коломієць та інші) були в захваті від неї. Ця тоненька збірочка варта багатьох томів! А в 1959-му я був свідком виступу Максима Рильського на IV з’їзді письменників. Він піднявся на трибуну і почав декламувати:

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.

Цареві блазні і кати,
Раби на розум і на вдачу,
В ярмо хотіли запрягти
Її, як дух степів гарячу,
І осліпити, й повести,
На чорні торжища, незрячу...

Коли Максим Тадейович скінчив читати, весь зал встав і висловив солідарність з поетом п’ятихвилинними оваціями! До речі, вірша «Рідна мова» не хотіли публікувати навіть у відносно ліберальні часи хрущовської «відлиги»...

- Саме завдяки Василеві Івановичу, - коментує виступ Цимбалюка модератор презентації Максим Рильський-онук, - твори Максима Тадейовича є сьогодні в шкільній програмі!

Річ у тім, що, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, відмінник народної освіти, науковий кореспондент НДІ педагогіки сквирянин Василь Цимбалюк є одним із найавторитетніших учителів-методистів країни. За його підручниками з української літератури навчалося не одне покоління школярів, а книга «Як навчити учнів писати твори» чотири рази перевидавалася! Всього ж у його доробку понад 600 книг, монографій і статей. Свого часу Василя Івановича було нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора і «За заслуги» III ступеня, а переймати досвід до нього в Сквиру приїздили вчителі з усього колишнього Союзу...

Стосовно ж презентованої книги, то в ній на основі краєзнавчих матеріалів розглянуто період перебування Максима Рильського на Сквирщині в 1918 – 1923 роках. Я ж надибав у ній і зовсім унікальну інформацію про Леоніда Ступницького, генерал-хорунжого УПА, з яким поет дружив у дитинстві. Родина Ступницьких жила поряд з Рильськими, а Леонідів батько Венедикт був членом гуртка «народників», який збирався у Тадея Рильського. 1919-го 28-річний Леонід Ступницький був командиром Пороського полку УНР, а в роки Другої світової війни брав участь (вже в чині генерал-хорунжого) в боях проти ворогів України в складі УПА. 1944-го загинув у бою з енкаведистами в с.Дермань. Максим Тадейович не забував свого друга дитинства, і в новелі «Так буде» (1942) головним героєм вивів молодого лейтенанта... Леоніда Ступницького, що до самозречення любить Україну!

Юлія Патлань, завідувачка сектором відділу архівів НЦНК «Музей Івана Гончара», до речі, японістка і есперантистка, презентувала книгу Ганни Демірської «Великдень у Романівці». Це спогади землячки Максима Рильського, всього на три роки старшої від нього, про своє Романівське дитинство. Війну рукопис пережив закопаним у землі, потім передавався у родині з покоління в покоління, і от, нарешті, Олена Димірська, онука авторки, підготувала видання до друку.

Присутній на заході Олександр Борознюк, науковець Літературно-меморіальний музей-садиба родини Рильських в селі Романівка, схвильовано розкриває книгу і демонструє на одній із її сторінок давню світлину, зроблену ще в 1912-му році:

- Ось це моя прабабуся Марія Демидівна Чуприна, після заміжжя Борознюк (1885 – 1963), племінниця Меланії Федорівни Рильської (в дівоцтві Чуприни). А ось оцей малюк – мій дідусь Іван Никонович Борознюк (1911 – 1989). Цього вересня наш музей відзначатиме своє 30-річчя, отож запрошую всіх до Романівки!

Людмила Журавська, наукова співробітниця Житомирського обласного краєзнавчого музею, представила свою книгу «Максим Рильський. Як вічність — молодий», що знайомить читачів з життям і творчістю поета. Видання проілюстроване фотодокументами, також у ньому є матеріали про музеї М.Рильського в Києві і Романівці. А ще пані Людмила презентувала книгу свого чоловіка Анатолія Журавського «Будьмо» (наклад 200 екз.) - про Варвару Губенко-Маслюченко, дружину Остапа Вишні.

Максим Георгійович Рильський попросив дати йому це видання для ознайомлення і заінтригував присутніх наступними словами:

- Між дідом і Варварою Олексіївною, вже коли вони обоє овдовіли, було щось більше, ніж взаємна симпатія... Якась іскра проскакувала...

На моє уточнююче запитання відповів, що про їхні стосунки можна буде прочитати в книзі, над якою саме зараз він працює.

Далі Оксана Микитенко, докторка філології, провідна науковиця Інститут мистецтвознавства,фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського, представила альбом «Максим Рильський у спогадах, працях та портретах (до 125-річчя від дня народження)», упорядкований співробітниками ІМФЕ.

А представниця Музей Максима Рильського Ольга Смольницька презентувала книгу Максима Стріхи «Український переклад і перекладачі: між літературою і націєтворенням», де М.Рильському присвячений окремий розділ. Присутня на заході Олена О'Лір зауважила, що й сама пані Ольга активно долучилася до пошуку, розшифрування і видання оперних лібрето в перекладі Максима Тадейовича.

Також в ході презентації брали слово Катерина Плівачук, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри суспільно-гуманітарної освіти КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів», заслужена вчителька України, Максим Рильський–онук, голова благодійного фонду «Троянди й виноград», Вікторія Колесник, директорка Київського літературно-меморіального музею М.Рильського, Катерина Бондарчук, головна редакторка районної газети «Вісник Сквирщини», Раїса Сеннікова, заступниця гендиректора з науково-освітньої роботи Національного музею літератури, Назар Рильський, поетів правнук, китаїст, Олександр Борознюк, науковець Музею родини Рильських в Романівці та інші.

Між виступами промовців читав поезії М.Рильського і грав на сопілці заслужений артист України Borys Loboda Борис Лобода, виконували пісні на слова поета-неокласика бандуристка Інна Лісняк і вокалістка Оксана Евсюкова. А ще справжній сюрприз підготував присутнім піаніст і композитор Андрій Бондаренко. Він зіграв на роялі чарівну імпровізацію Максима Тадейовича, яку відтворила з давнього аудіозапису музикознавчиня Богдана Фільц.

ВІКТОР ЦІОН

Світлини автора