^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

24 травня 2021 року

«В РОСІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРАХ КОНЦЕПТ ЛЮДСЬКОЇ ДЕСТРУКТИВНОСТІ ФОРМУВАВСЯ ПО-РІЗНОМУ…»

18-го травня в Музей Максима Рильського з лекцією «Становлення деструктивної особистості в літературі першої половини ХХ століття» виступила Катерина Годік, кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Захід відбувся в рамках проєкту «Рильські читання».

Одним із найцікавіших і суперечливих концептів, оприявлених в українській та російській літературах ХХ ст., можна вважати деструктивність (після входження в літературний обіг роману Ф. Достоєвського «Біси» вона також отримала другу метафоричну назву – «бісовщина»). Він представлений в багатьох літературних творах, серед яких такі визначальні тексти, як «Життя Клима Самгіна» Максима Горького, «Жовтий князь» Василя Барки, роман «Ми» Є. Замятіна та багато інших. Цей концепт є досить складним, оскільки має кілька етапів становлення та різноманітні варіації втілення.

Деструктивна особистість, про яку ми насмілились говорити, загалом має низку ознак. Серед них хворобливий потяг до неживого, руйнування усталених норм, насильства (вбивство, розбій тощо), відсутність креативності. В російській та українській літературах концепт людської деструктивності формувався по-різному. Український варіант деструктивної особистості мав у своїй основі західноєвропейський тип надлюдини, яка вивищується над натовпом. Але така людина не була схильна до створення деструктивних груп. Оскільки не могла знайти серед оточення подібних до себе осіб (навіть за світоглядною моделлю). Російський варіант отримав інший тип деструктивного персонажа, «маленьку людину», яка зливається з натовпом.

Розвиток цього концепту, як вдалося з’ясувати, відбувається в чотири етапи:

• Поява першого носія деструктивної свідомості. На цьому етапі він є одиничним суб’єктом і має за мету передати цей тип свідомості іншим людям.

• Утворення деструктивного угрупування. Його зразок можемо бачити в романах «Біси» Ф. Достоєвського, «Чевенгур» А. Платонова.

• Захоплення влади та утворення деструктивної держави. В російській літературі така реалізація концепту представлена в романах «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, «Архіпелаг ГУЛАГ», «У колі першому» О. Солженіцина. В українській літературі це «Жовтий князь» Василя Барки, «Сад Гетсиманський» Івана Багряного.

• Розпад однієї деструктивної системи та утворення нової – модернізованої. Цей етап представлено в українській та російській літературах кінця ХХ століття – початку ХХІ століття. Прикладами такої реалізації деструктивної системи є романи В. Пєлєвіна «Generation П», С. Жадана «Ворошиловоград», «Інтернат».

Загалом огляд деструктивної особистості в літературах, не лише українській та російський, ніяк не може бути обмежений ХХ століттям. Виявлені закономірності цього концепту дають змогу говорити про те, що він постійно присутній в культурному просторі. Деструктивна особистість може модифікуватися відповідно до ціннісних настанов суспільства, політичного та історичного контексту. Її дослідження в синхронному та діахронному зрізі представляє великий інтерес для сучасних дослідників. І чим більше ми будемо про неї говорити, тим глибше розумітимемо культурні коди та зможемо коректно транслювати їх найширшій аудиторії.

Підготувала Катерина Годік

Світлини Віктора Ціона