^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

17 травня 2021 року

ВСЕ ТОНЕ У БЕЗУМНІЙ ЧЕРЕМШИНІ…

(Вірші, радіо і травневі ювілеї)

В одному з нещодавніх випусків радіопрограми «Чорним по білому» (чи не найкращому популяризаторському філологічному проєкті в усьому національному медіапросторі), прекрасна журналістка Українське радіо(суспільне мовлення) Ніна Жежера Nina Zhezhera, окрім усього іншого, тепло привітала двох ювілярів цього травня: Музей Максима Рильського з 55-річчям і поета Івана Малковича Ivan Malkovych з 60-літтям. Максиміліани зі свого боку щиро дякують пані Ніні і за привітання, і за її багаторічну плідну працю на ниві української радіожурналістики!

Відверто кажучи, по-доброму заздрю переможцям мовних вікторин «Чорним по білому» і їхнім глибоким знанням. І якщо прадавнє українське слово «Радуниця» («Гробки», поминальні дні, «Діди» і т.і.) деінде ще можна почути, то екзотичне «кила» (в значенні медичного терміну «грижа») практично зникло з широкого ужитку. Я вже не кажу про вічну для багатьох проблему правильних наголосів! А от пані Олену з Городні, що на Чернігівщині (саме їй дістався головний приз радіовікторини – книга Тоні Джадта «Після війни. Історія Європи від 1945 року» (К., Наш формат nash.format, 2020), не збили з пантелику навіть такі «підступні» слова, як посерЕдині, близькИй, замІжня, нестИ, зрУчний та інші!

Хоча, тут слід зробити застереження: в поезії неухильне слідування правильному наголошуванню голосних може призвести до… неприємних казусів. Саме так! Адже у мистецтві віршування всім заправляє Його величність Ритм! І тому навіть такі тонкі знавці мови, як Максим Рильський, свідомо порушували очевидні правила наголосів, аби зберегти музику вірша. Наприклад, як тут:

Дедала прославляла муза,
Дзвенів Ікарові пеан, -
Тепер дітвОра голопуза
Так звично мимрить: «Їлоплан»…

Пригадую, як шість років тому, коли відзначали 120-річчя М.Рильського, на одній з приватних FM-станцій (принагідно дякуємо їм за прекрасну ініціативу!) періодично звучали поезії Максима Тадейовича у виконанні одного відомого артиста. Професійно поставлений голос, бездоганна дикція, чудове знання правил української мови. Але… при всьому цьому абсолютне НЕВІДЧУТТЯ РИТМУ! Чи не в кожному з продекламованих ним віршів ПРАВИЛЬНО поставлені наголоси вбивали саму музику поезії! Отакий сумний парадокс…

Та повернімося до нашої радіопередачі. В ній взяв участь Віктор Ціон, провідний науковець КЛМм М.Рильського. Він розповів про один цікавий момент в історії створення Музею, про травень в житті і творчості Максима Тадейовича, а також поділився з радіослухачами зі своєю версією розгадки таємниці одного з віршів Поета.

Прослухати запис радіопрограми можна тут:

http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html...

…У виконанні Марічки Бурмаки лунає її дивовижна пісня на слова Івана Малковича «Із янголом на плечі». Після чого Ніна Жежера каже:

- І хай янгол міцно і довго-довго тримається на Вашому плечі, пане Іване!

Приєднуємося до цього привітання нашому давньому другу-поету і ми, Максиміліани.

https://www.facebook.com/CornimPoBilomu

Наш музкор

 

Черемшина після дощу

Було, було... Було і відкотилось,
Мов колесо, в туманну глибину,
Та мить таку я пережив одну,
Одно таке у пам'яті відбилось.

Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр,
Весь білою черемхою залитий.
Гроза минула, і пахучі квіти
Усі в краплинах. Ллється з-поза хмар

Проміння тепле і голубувате.
Біля криниці коні напувать
Спинились ми. Краплинами блищать
Вологі очі підлітка-дівчати.

І невидимі в пущах солов'ї
Жагу солодку в звуки виливають.
Здавалося, що то самі гаї
Назустріч сонцю ранньому співають.

По кладці молодиця перейшла,
Похитуючи відрами дзвінкими.
Здалося — щастя розцвітає зриме
На ковороті світлого села.

Все тоне у безумній черемшині,
Все пахне молодістю і життям...
Чому звеліти власним почуттям —
"Лишіться!" — не дозволено людині?

Отак би в серці смертнім закріпить
Безсмертну силу й молоду жадобу,
Щоб зосталися у житті до гробу
Метелиці орошених суцвіть,

І солов'ї, й дівча, і молодиця,
І тихе ржання коней, і весна,
І все, що в сні скороминущім сниться
І ніби сон — навік, навік мина!

Максим Рильський
28 липня 1956 р., Рига

На світлині зліва направо: І.Малкович, О.Забужко, В.Коцюк, І.Римарук, Ю.Мезенко, Д.Кремінь. Тернопіль, 1985 р.

На світлині 1920-х років зліва направо: Ю.Клен, В.Петров, П.Филипович, Б.Якубський, М.Зеров, М.Рильський