^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

27 квітня 2021 року

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ: «ЛОМАЛИСЬ НА СЦЕНІ ПІД ДЖАЗОВУ МУЗИКУ НЕГРИ З БУБНАМИ, НЕМИЛОСЕРДНО ВИХЛЯЛИ ЗАДАМИ І ПРЕПРОТИВНО СПІВАЛИ НАПІВГОЛІ ЖІНКИ»

1958 рік. Мандрівка М. Рильського до Бразилії.

(У складі делегації СРСР на 47-му міжпарламентську конференцію)

19. VII о 10 ранку – Ту-104 Москва – Прага. Зупинка 3 години, огляд міста, пересадка на САС – Женева, Лісабон (міст не бачили), через океан летіли 12 годин – кілометрів 5 височ[ини] над хмарами. Духота.

Коротка зупинка в [Ресіфе]...

Ріо-де-Жанейро.

Ну й жарота (вночі 33, 25 і більше, вдень 35 і т.д. – зима!)...

(...)

...На стінах – передвиборна агітація. Пальми (але, здається, декоративні). Сморід. «Сахарна голова» [1] (гора). Хмародряпи. Кінні пам’ятники. Люди – «не з нашого села і вовсі мені незнакомі».

Люб’язний посол Польщі... Польська делегація приїздить завтра, чехословацька вже прибула, англійська теж (на 47 міжпарламентську конференцію).

Це все я записую вже 20/VII.

А віспа, сволоч, яку щепили мені в Москві («для сертифікату») прийнялась.

У саду за вікном різко кричать невідомі птиці. Видніється море. Паруси...

(...)

22. VII

...От тобі й Бендер! Чоловіків у білих «бруках» я тут іще не бачив. Солом’яних шляп – теж. Правда, редактор «Известий» Костянтин Олександрович Губін носить-таки солом’яного капелюха, але він явно московського походження…

(...)

...Виявилось, що треба їхати до польського посольства. Аляфуршетна скука й духота (хоча закуски були пресмачні), толчея etc. Все це скрасилось знайомством із Жоржі Амаду [2], який хоче ще зустрітися зо мною. Це було б добре.

23. VII

...Дощ. Ходили реєструватись. Обміняли гроші. Тепер у мене –

1) 7558 крузейро

2) 40 доларів

(…)

24. VII.

(...)

1. Відкриття конференції. Дискусії...

(...) Які люті є у нас вороги!

2. Прийом (6 годин вечора) у палаці президента республіки, п. Кубічека [3]. Церемоніал рукостискання... (...)

3. Прийом віце-президентом Сенату у готелі «Gloria» (7 год.). Перекур. Сода – віскі. Болгарські (Козовський), чеські, польські (Венде) знайомі. Коньяк, куплений у Москві, учора випито з Купревичем [4] і Лаврентьєвим [5]...

(...)

26. VII

(...)

Ввечері – прийом у де Кастро [6]. Це відомий соціолог, автор книги «Географія голоду». Кажуть – лауреат міжнародної Ленінської премії. Це, здається, де Кастро пише, що Браз[ілія] ділиться на 3 райони: 1) р[айон], де завжди голодують; 2) р[айон], де голодують періодично; 3) р[айон], де систематично недоїдають. У нього багато цікавих книг (прийом був у квартирі). Серед них «Історія економіки Радянського союзу» С.Прокоповича[7] – французькою мовою...

(...)

Знов зустрівся з Амаду, знов обіцяє ближчу зустріч (nous dinerons і bavarderons – пообідаємо й побазікаємо). Читаю його «Червоні парости» («всходы») - сильно і страшно. Здається, це переклав Смілянський (з російської, розуміється). Я обіцяв йому вислати.

Повечеряли («пообідали») в «Gloria» вчотирьох: Горкін [9], Купревич, Лаврентьєв і я. Пляшка португальського білого вина. Хороша розмова про філософію, про наших філософів, про шахрайство в науці, про «пріоритет», про низькопоклонство перед Заходом...

27. VII.

(...)

...Прийом у міністра іноземних справ. Розкішний палац. Внутрішній двір, обсаджений столітніми чи й більше пальмами, басейн величезний з фонтанами, в басейні плавають лебеді. Напоїв (віскі з содовою водою, лимоном та льодом, шампанське) розносили стільки, що при бажанні можна було назюзюкатись. Закуски – дуже смачні, але мініатюрні і «не з нашого села». Один португалець прийшов у захоплення, що я українець, і у вигляді компліменту сказав, що у нас був великий гетьман – Стенька Разін. Жінки або в дуже вузеньких спідничках з гранично обтягненими жамбонами, або і в мішках. Є й спідниці, як дзвони.

Суданці та інші африканці (не всі) в національних костюмах...

(...)

...Екскурсія до Петрополіса, давньої резиденції португальських «імператорів» і теперішньої – здається - президента...

(...)

...Імперський музей – порцеляна, дорогоцінності, портрети королів і принців, у яких я розбираюсь, як Гордєєв у львівських пам’ятниках. Чортова слизота (паркет) – я загубив «постоли», які примушують надівати.

Обідом (dejeuner) нас пригостили (Браз[ільська] делегація). Перед цим були два офіційні прийоми у мера і ще у когось, другий пригостив «аперитивом» - кашасою – міцним самогоном із різними соками (г-но), в готелі «Quitandingha» - національні страви (м’ясо, чорна квасоля, шпинат, рис), які пропонувалось посипати маніокою, помаранчі, банани etc. Були й ананаси – здається, ще зеленкуваті. По дорозі в їдальню стукнули кашаси, а за обідом – мін. вода і пиво (хороше)…

(...)

…Расової дискримінації нема, але діти на конях білі, а груми (ті, що коней ведуть – В.Ц.) – чорні. Та й у ресторані були негри, але африканські (депутати), а не бразілійські.

Ага! «Гвіздок» усього!

По обіді нам показали місцеве «мистецтво»: ломались на сцені під джазову музику негри з бубнами, немилосердно вихляли задами і препротивно співали напівголі жінки. Костюми, як то кажуть, красочні. А противно співають не тільки жінки, а й чоловіки. Мені перед тим казали, що це має бути «народне мистецтво», браз[ільський] фольклор, так би мовити. Ну й фольклор! Лицедії щось говорили – ми, звичайно, не розуміли нічого, а публіка реготала.

У Петрополісі є «шале», де покінчив з собою (разом із дружиною) Стефан Цвейг.

(...)

29-го, завтра – lunche (ленч) з журналом «Маншете», чи що – о 1-й год.

30 – о 12 якесь інтерв’ю (в залі засідань).

Ввечері – обід з Амаду.

NB Купити в Москві книжки

1) Зарубежные страны

2) Уоллес. Тропическая природа. (На 38 стор. – блискучі думки про нерозумне нищення лісів).

(...)

Ленч із співробітниками ілюстрованого тижневика (дуже типового) «Маншете» (Manchete) був дуже цікавим. Нами, рад[янськими] гостями, спеціально «зайнявся» один із господарів журналу (братів) Борис Йосифович Блох, родом із Києва, єврей, виїхав 1921 р. Говорить по-російськи. Каже, що читав Шевченка, бачив укр[аїнський] театр, любить «диски» (пластинки) з укр[аїнськими] піснями, але здивувався, що й тепер є укр[аїнські] письменники, що є укр[аїнський] парламент і т.д. Будує собі віллу в Терезополісі (недалеко від Петрополіса). Має розвести там сад і птиць. Показував нам друкарню, редакційні приміщення тощо, а також кімнату, де живуть у нього птахи – попугаї, тукан...

Пригощали нас жареним м’ясом і національною стравою – чорною квасолею та рисом. Добре пиво. Кока-кола. Є спеціальна кімната, де мелеться, вариться і п’ється чудесна кава (цілий агрегат).

Виявляється, тут у моді спіритизм і якась нова його різновидність – «чорний» спіритизм. З спірит[измом] бореться офіц[ійна] катол[ицька] церква. На обкладинці журналу, що Блох подарував нам із зворушливими написами, написане прізвище відомого спіритичного медіума.

Хі-хе-хо.

31. VII

Учора наша делегація давала (ввеч[ері]) «коктейль» для бразильської делегації та деяких інших (напри. Гаїті)...

(...)

Перекладачкою на англійську (з португальської) (а на російську мені перекладав Фрідман) була дівчина, що народилася тут, але батьки-євреї на початку століття виїхали з Бесарабії. В автобусі – Ірина Стеценко, вродилась в Парижі, звідки рік як переїхала, але родом з Києва. Каже, ніби небога композитора. Знає 6 мов. По-російськи говорить добре. Vodka russe, kawiar – russe...

Розмова з гаїтянами про нац[іональну] культуру. Багатий фольклор, але мова, культура, школа – французька.

(...)

Коли йшов по вулиці – голос продавця чи хазяїна магазинчику: «Как поживаете?». Виявляється – з Буковини (1927 р.), єврей.

- Українську мову пам’ятаєте?

Не без здивування – Украинскую? Нет. (Мабуть, треба було сказати – русинську).

Несхвально подивившись на мій значок, пробурмотів, що от я тепер засідаю в парламенті і що нічого з цього хорошого не вийде. Навіть головою похитав.

Удень їздив з Ніною Серг[іївною] Чекмазовою (перекладачка, знає іспанську і португальську – 3 роки жила в Уругваї) в радіо, записуватись – відповіді на питання... (...) Питання – характерні.

Сьогодні бразильська група дає прийом у яхт-клубі; я рішив не їхати. Дуже можливо, що обійдуться без мене. (Прийом, кажуть, був розкішний, на березі моря, але я не каюся.)

(...)

1. VIII

Кінчилась парламентська конференція. Була пресконференція (браз[ілійські], франц[цузькі], амер[иканські] журналісти). Волков [10], частково Губін відповідали на запитання. Були каверзні. У газетах про В[олкова] і 40-й том Енциклопедії. (Венгрія [...] тощо, Ст[алін] і т.д.) Волков порекомендував читати 40-й том БСЭ.

Ввечері – прийом у голови Бразільської делегації. Веласко. Розмови (у мене – з перекл[адачем] і без...) про літературу. Чарівна невістка Веласко. Про Пушкіна, про Маяк[овського] не чула. Знає, одначе, що у нас 15 республік.

2. VIII

Вранці мав понад 26000 крузейро («португальці люблять великі цифри» - Палецкіс [8]), зараз – понад 18000. (Перший вихід за покупками разом з Мик. Вас. Матковським[11])...

(...)

3. VIII

Вчора ввечері – «обід» у п. Войцеха Хабасінського (польського посла в Ріо). Wyborowa, Żubrówka, wiszniak do kawy. Нас - 5 (Волков, Палецкіс, Губін, Горкін, я. Був запрошений і Аратунян, не поїхав...), Венде, Новаковський, ще якийсь панок, пані кололітературна, що пам’ятає мене з Міцкевич[евої] сесії. Сиділи за столом, як люди.

А перед тим я й Матковський – зранку базарювали, потім їздили трамваєм («без окон, без дверей») по місту. Цікаво. Були на узбережжі океану. Спінінгісти. Впіймана риба на піску. Футболісти...

(...)

...В ресторані зоопарку разом обідали. Бамбук у салаті. Хі-хе-хо. Скажений перець у якомусь соку (в пляшці). «Своя» столична.

4. VIII, вечір

(...)

...Під час поїздки сиділи на кам’яній лаві край розбушованого сьогодні океану і їли банани, кидаючи шкурки, згідно з місцевими звичаями, просто на пісок.

Їдучи трамваєм по місту, бачили й чудесні особняки і купу вбогих хижин на горі. Трамваєм заїхали чортзна-куди, вийшли, доїхали до готелю на таксі.

Забігалівки – стоячі – сосиски, пиріжки, якісь ніби сластьони, якими я огидно закапав піджак. Гаряча вода з милом вроді б то не помагає. Це не горе, як сказав Савка.

Свій цикл «Ріо-де-Жанейро» вважаю закінченим. Це вперше в житті так написалось «не отходя от кассы».

7-го серпня, вечір, Париж.

Отже... вчора о 4 – вилетіли з Ріо. Уранці, дуже рано спинилися в Дакарі... (...)

...Снідали в аеропорту за рахунок компанії Air France (вона рекламує себе, як найбільшу аваційну компанію в світі), яка взагалі годує нас чудесними наїдками, пригощає коньяками, лікерами, шампанським, чудовим червоним вином і т.д. Є й «московська» - я не помітив, чи хто з наших пив. Як відмовляєшся від мініатюрної пляшечки коньяку чи лікеру, то кажуть: візьміть як сувенір. Я везу три таких сувеніри додому. От поставили справу, сучі сини капіталісти! – Прислужував нам негр. Жалібно натякав на «pour boire» [12], а ми не могли нічого дати... потім я довідався, що тут беруть і крузейро... їх у мене трохи залишилось.

(...)

...Друга зупинка – вдень – в Мадріді. Знов таки міста не бачили...

(...)

...Прилетіли до Парижа. Проїхали вулицями. Лаврентьєв згадував, як він тут жив колись (1927-го чи що) півроку, силкувався пізнати місця, але робив це з «переменным успехом».

Спинилися в готелі «California» (16, rue de Berri) – це на Єлісейських Полях. Оскільки я зрозумів, це готель тої ж компанії Air France...

(...)

...На аеродромі нас зустріли робітники посольства, в тому числі Віталій Микол[айович] Жданов (здається). Він каже, що «Доктор Живаго» вийшов і франц[узькою] мовою (перекладений з російського оригіналу). Поговорюють про Нобелівську премію. Хі-хе-хо!

Максим Рильський. Зібрання творів в двадцяти томах. Київ, 1988. Том 19, стор. 88 – 106

1. Гора Пан-ди-Асукар (396 м), біля підніжжя якої розташоване місто Ріо-де-Жанейро

2. Жоржі Амаду (10.08.1912 – 6.08.2001) – бразильський письменник, журналіст, громадський та політичний діяч.

3. Жуселіну Кубічек ді Олівейра (12.09.1902 – 22.08.1976) – бразильський політик, президент Бразилії у 1956 – 1961 роках. Лікар за освітою.

4. Купревич Василь Феофілович (12.01.1897 – 17.03.1969) – білоруський радянський ботанік, академік АН БРСР (1952), з того ж року її президент.

5. Лаврентьєв Михайло Олексійович (6.11.1900 – 15.10.1980) – математик і механік, двічі доктор: технічних та фізико-математичних наук, академік АН СРСР (1946) і АН УРСР (1939). Директор Інституту математики АН УРСР (1939 – 1949). У 1957—1975 роках — віце-президент Академії наук СРСР, голова Сибірського відділення АН СРСР, директор Інститут гідродинаміки АН СРСР у місті Новосибірську.

6. Кастро Жозуе Аполоніу (5.09.1908 – 24.09.1973) – бразильський фізіолог, антрополог, гігієніст. Іноземний член АМН СРСР. З 1951-го – голова Виконкому продовольчої і сільськогосподарської організації ООН. Член бразильського парламенту (1955 – 1963). Виступав за розв’язання проблеми голоду шляхом докорінної зміни аграрних відносин.

7. Нам вдалося розшукати лише світлину двотомної праці «Народное хозяйство СССР», Нью-Йорк, 1952 Прокоповича Сергія Миколайовича (1871 – 4.04.1955), російського економіста і політичного діяча, міністра торгівлі і промисловості, міністра продовольства Тимчасового уряду Росії (1917). 1922-го за антирадянську діяльність висланий з СРСР.

8. Палецкіс Юстас Ігнович (10.01.1899 – 26.01.1980) – литовський журналіст, поет, письменник, перекладач. Радянський громадський і державний діяч. В часи радянської окупації спершу прем’єр-міністр і в.о. президента Литовської республіки (в 1940-му році), згодом – голова Верховної ради Литовської РСР (1940 – 1967), голова Ради національностей ВР СРСР (1967 – 1970).

9. Горкін Олександр Федорович (5.09.1897 – 29.06.1988) – радянський партійний і державний діяч. З 1938 по 1957 р. був секретарем президії Верховної ради СРСР. Голова Верховного суду СРСР (1957 – 1972).

10. Волков Олександр Петрович (1910 – 1990) – радянський державний і партійний діяч. Голова Ради союзу ВР СРСР (1954 – 1956).

11. Матковський Микола Васильович (11.10.1912 – 14.11.1978) – радянський державний і партійний діяч. З 1945 по 1963 р. – на відповідальній роботі в ЦК КПРС. В 1963 - 1966 рр. - радянський представник у Всесвітній Раді Миру.

12. на випивку (з французької).

Підготував В.Ціон

 

Крик жовтих, довгоносих птиць,
На ім’я невідомих,
Усе химерне до дрібниць –
І крик, і крок, і помах,

І грифи замість вороння –
Приморські санітари –
І чисті барви ночі й дня,
І виті тротуари,

Пливучий вир автомашин,
І блискавки реклами,
І дим, і сонце, і бензин,
І чорнолиці дами,

І тропіків парке тепло,
І пальми, і ліани,
І до небес бетон та скло,
Христос і тінь сутани,

І дрантя вбожества страшне
Їдким пропахле потом,
І красномовство мовчазне
При каві за табльдотом...

22. VII.1958

З циклу «Ріо-де-Жанейро»

(у нотатнику Максима Рильського записані чорнові автографи всіх 11 поезій циклу)