^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

7 березня 2021 року

«І ти гортаєш споминів листи…»

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ: «У НАС, НАРЕШТІ, СКОРО ПОЧНЕ «ФУНКЦІОНУВАТИ» МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЛЕСІ...»

До Є.К. та О.Й. Дейчів*

21 жовтня 1960 р. Київ

Дорогой Александр Иосифович и Евгения Кузьминична!

Манускрипт получен [1]. Буду читать, несколько стыдясь, что я «редактирую» Дейча. Думаю, что много времени это не займет, а удовольствие редактору доставит.

У нас, наконец, скоро начнет «функционировать» мемориальный музей [2] Леси (там, где она жила, т.е. на ул.Саксаганского – раньше Мариинско-Благовещенской – еще раньше Жандармской. Одно время это была улица Пятакова. Тоже неплохо). Один из немногих уцелевших старожилов, который в и д е л Лесю – Кротевич [3] – готов приписать себе честь создания этого музея. Он несколько преувеличивает. Кротевич этот приставал ко мне, чтобы я поделился своими воспоминаниями о Ларисе Петровне и был поражен, когда я сказал, что никогда не встречался с ней. Впрочем, он быстро оправился и заявил: «Ну, все равно, вы были знакомы с Оленой Пчилкой» [4]… Я думаю, что это не все равно. О степени маразма Евгения Максимовича свидетельствует, что Климента Квитку [5] он называет Квитко [6]. В силу вышеизложенного поостерегусь консультироваться с ним по поводу Вашей повести. Возможно, однако, что найду старожилов, с которыми можно и посоветоваться…

«Невольничий корабль» [7] прочитаю, но Гейне я мог назвать «старым циником» только в очень нетрезвом состоянии.

Воспоминания Эренбурга [8] прочитал. Жаль, что он так часто цитирует свои стихи.

«Подводную съемку» [9] пришлите – если не Жорж, то кто-нибудь другой из любителей подводного царства ею воспользуется.

Обнимаю вас, целую.

Ваш М.Рыльский

21 октября 1960

 

P.S. О разного рода недоумениях и перепугах [10] внутренних редакторов поговорим позже. Делать из Мержинского [11] здоровяка и весельчака вряд ли стоит.

Леся и Франко, вероятно, говорили друг другу «пане Іване», «пані Лесю»... Ведь даже не галичанина Славинского Леся называла «пан Максим». Ну, посмотрим…

М.Р.

Н.Чуковский видит всю проблему [12] переводов Шевченко в «силлабике»… Бог ему судья! Кстати, редактором Детгизовского «Кобзаря» был, как известно, Корней Ив[анович]. А откуда знает Николай Корнеевич, что, скажем, русский «Манас» [13] соответствует подлиннику?

Максим Рильський. Зібрання творів в двадцяти томах. Київ, 1988. Том 20, стор. 188 – 189

* Дейч Олександр Йосипович (1.05.1893 – 8.04.1972) – російський і український письменник, перекладач, літературознавець, театральний критик, культуролог, біограф. Двічі доктор: філології і мистецтвознавства. Поліглот. Друг Максима Рильського.

Дейч-Малкіна Євгенія Кузьмівна (1.01.1919 – 22.07.2014) – перекладачка, доктор філологічних наук, дружина О.Й.Дейча. Подарувала 2500 книг україніки з бібліотеки чоловіка Київському літературно-меморіальному музею М. Рильського.

1. Рукопис повісті Олександра Дейча про Лесю Українку «Ломикамень».

2. Йдеться про створення Літературно-меморіального музею Лесі Українки в Києві в будинку №97 по вул.Саксаганського, де жила поетеса в різні часи із 1899 по 1910 рр. Музей відкрито 21 вересня 1962 р. Максим Рильський виступив на урочистостях з нагоди відкриття музею.

3. Кротевич Євген Максимович (23.01.1884 – 29.05.1968) – український радянський письменник і драматург.

4. Оленка Пчілка (Косач Ольга Петрівна) (29.06.1849 - 4.10.1930) – українська письменниця і громадська діячка, мати Лесі Українки.

5. Квітка Климент Васильович (4.02.1880 – 19.09.1953) – український музикознавець-фольклорист, чоловік Лесі Українки.

6. Квітко Лев Мойсейович (15.10.1890 – 12.08.1952) – єврейський радянський поет і перекладач, писав мовою їдиш. 1949-го арештований, а за три роки розстріляний у числі провідних діячів Єврейського антифашистського комітету.

7. Поема бразильського поета Кастру Альвіса (14.03.1847 – 6.07.1871), написана 1869 р. У листі від 17.10.1960 р. Олександр Дейч писав: «Непременно прочтите у Кастру Альвеса «Невольничий корабль». Это не случайная, а нарочитая параллель с поэмой Гейне, только «старый циник» (по Вашему определению) все разрешил в сатирическом плане своей концовкой, а его бразильский собрат – в пафосе борца за освобождение черных».

8. Спогади радянського письменника Іллі Григоровича Еренбурга (26.01.1891 – 31.08.1967) «Люди. Годы. Жизнь» саме тоді почали друкуватися в журналі «Новый мир».

9. Переклад англійської книжки, що О.Й.Дейч пропонував надіслати Г.І.Рильському, який тоді працював кінооператором на Київській студії телебачення.

10. У вищезгаданому листі О.Й.Дейч писав: «...внутренний редактор Ирина Владимировна Воробьева всего боится. Прочитав рукопись, она пришла в ужас от того, что Мержинский изображен как умирающий, а не как революционер, выступающий на многотысячном митинге (?) с призывом свергнуть самодержавие… Есть мелочи, которые тоже заботят меня. Вот, например, в сцене встречи Леси и Франко – как они должны обращаться друг к другу, то ли «по имени и отчеству, то ли «пан Иван» и «панна Леся». Сама Леся, как я заметил, избегала таких обращений и даже прибегала к слову «товарищ» или «Cher maitre» и.т.

11. Мержинський Сергій Костянтинович (1870 – 16.03.1901) – один з перших марксистів Білорусі, активний член соціал-демократичних гуртків, пропагандист марксизму в Києві та Мінську, близький друг Лесі Українки.

12. Це відповідь Максима Рильського на розповідь Олександра Дейча про засідання секретаріату Спілки письменників СРСР, присвячений проблемам художнього перекладу, на якому із доповіддю виступив російський радянський письменник і перекладач Микола Корнійович Чуковський (2.06.1904 – 4.11.1965), син К.І.Чуковського. Дейч зокрема писав: «Между прочим, Н.К.Чуковский обрушился на силлабику Шевченко в русском стихе…».

13. «Манас» - киргизький народний епос.

На фото:

1. Виступ Максима Рильського на урочистостях з нагоди відкриття Літературно-меморіального музею Лесі Українки в Києві.

21 вересня 1962 р.

Світлина з родинного архіву Максима Георгійовича Рильського

2. Виступ Максима Тадейовича біля Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Праворуч від нього Євгенія Кузьмівна і Олександр Йосипович Дейчі.

15 травня 1963 р. Село Колодяжне Ковельського району Волинської області.

Цього дня розпочалась наукова сесія, приурочена до 50-ї річниці з дня смерті Лесі Українки.

Скан з кадрів кінохроніки зробив Ігор Більдюг.

3. На світлині зліва направо: Максим Рильський, Євгенія Дейч-Малкіна, Олександр Дейч, Ваган Маміконян, Катерина Рильська. Голосіїв, середина 1950-х років.

Світлина з архіву Київського літературно-меморіального музею М.Рильського

Музей видатних діячів української культури

Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Підготував Віктор Ціон