^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

27 лютого 2021 року

До 150-річчя з дня народження

ЛЕСЯ УКРАЇНКА: ЗВИЧНА Й НЕЗНАНА

23-го лютого в Музеї М.Рильського з доповіддю «Леся Українка: звична й незнана» виступила Катерина Годік, кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України. Захід відбувся в рамках проєкту «Рильські читання»

Розмову про найбільшу українську поетесу можна розпочати висловом Лариси Старицької-Черняхівської. По смерті Лесі Українки вона писала: «Шумує життя, і наче не розуміє того, що воно втратило. Я живу, дивлюсь надоколо, стою на варті біля дорогих могил, і з душі моєї, як туман над осіннім лісом, підіймається холодне почуття образи, образи за мертвих».

Ми багато говоримо про Лесю Українку в контексті її ювілею. В університетах цими днями відбудеться низка конференцій. В школах проходять тематичні заняття, в КПНЗ Київська Мала академія наук учнівської молоді відбувається флешмоб на пошану цієї письменниці. І вже зібрано понад 70 робіт. Це, звичайно, дуже добре. Але навіть в такій ситуації ми не можемо бути певні, що перед всіма нами постать добре вивчена і зрозуміла. У Лесі Українки, якщо говорити щиро, є дві сторони: офіційна, до якої ми звикли зі школи, і більш приватна, яку добре знають лише фахівці.

Незважаючи на появу цілої низки цікавих наукових розвідок, присвячених цій авторці, її розуміння досі лишається вузьким. Якщо спитати пересічного українця, що саме він знає про Лесю Українку, то він, напевно, відповість, що ця жінка була донькою Олени Пчілки, хворіла на туберкульоз, написала «Лісову пісню» та «Contra spem spero!» (втім, список творів може варіюватися). Дехто може пригадати, що вона тісно спілкувалася з Іваном Франком та Ольгою Кобилянською, хтось назве її літературною «донькою» Шевченка. Все це дійсно є в її біографії. Але там є і багато чого іншого.

Сергій Єфремов, аналізуючи творчість Лесі Українки, зазначав, що це «найсучасніший з сучасних поетів». Він говорив про те, що її постать є багатогранною, що ця жінка по-різному подає себе в громадянській та інтимній ліриках, бачив у неї силу до згуртування людей. Цей дослідник одним із перших ставить цю жінку на перше місце у своєму часі (що для жінок тієї доби було, зрештою, досягненням неможливим). Далі його думку підтримуватимуть інші науковці.

Сьогодні, говорячи про Лесю Українку, ми маємо звертати увагу саме на малознані аспекти її життя і творчості. Варто згадувати, що вона працювала не лише з питомо українським матеріалом, а й з європейськими сюжетами, багато їх принесла в літературу. Для неї характерне переосмислення цих сюжетів, створення драми з афективною дієвою особистістю в центрі.

Навіть у «Лісовій пісні» - одному з найбільш знаних творів поетеси, ми можемо сьогодні бачити не лише історію кохання, зіткнення двох світів, а й передвісник екологічної катастрофи, відхід від традиційного життя, зміну ціннісних орієнтирів людства на більш прагматичні. Майже всі твори Лесі Українки надаються до багатовимірного прочитання. І саме на цьому варто акцентувати увагу при святкуванні її ювілею.

Отже, попереду в нас дуже багато роботи. І можна точно казати, що лише роки нових досліджень дадуть нам змогу трохи наблизитися до розуміння тієї величини, якою була Леся Українка в нашій літературі.

В обговоренні доповіді взяли участь співробітники Музею Вікторія Колесник, Ольга Смольницька, Віктор Ціон, а також Тетяна Броварець, к.ф.н., мнс ІМФЕ, Ірина Скакун та інші.

Наш музкор

Світлини Віктора Ціона