^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

5 лютого 2021 року

ЮВІЛЕЙ ТАДЕЯ РИЛЬСЬКОГО: ВИСТАВКА-СЕМІНАР

13 січня Музей Максима Рильського відзначив 180-річний ювілей з дня народження Тадея Рильського – батька Максима Рильського. Захід відбувся у новому форматі – як виставка-семінар під назвою «Я помру, а Україна зостанеться». На заході були присутні дирекція та інші співробітники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, поетові нащадки, журналістка «Українського слова» Алла Топчій.

Відеозйомка тривала у зеленій залі, на тлі підготовленої виставки про Тадея Рильськогоі стендів, пов’язаних із цією постаттю, родовим маєтком Романівка та ін.

Наші співробітники вже неодноразово писали матеріали про Тадея Рильського, але цей ювілейний захід засвідчив бажання різнобічно висвітлити цю видатну постать.

Шляхтич старовинного роду,Тадеуш-Томаш-Збіґнєв (як його охрестили у костьолі), народився за новим стилем 2 січня 1841 р. Для свого оточення він був більше звичним як Тадей Розеславович. Громадський діяч, економіст, фольклорист, «хлопоман», той, який допомагав селянам… Але що сьогодні ми знаємо про Тадея Рильського – у тому числі завдяки фактам, зібраними його сином?

Як відомо, Тадея Розеславовича не стало 1902 р., коли Максиму Рильському було тільки сім років. Але в юності поет уже серйозно збирав матеріали, усвідомлюючи значущість свого батька.

Директор нашого Музею Вікторія Леонтіївна Колесник розповіла про концепцію виставки,висвітлила важливу роль Тадея Рильського у діяльності Київської «Старої Громади». Як відомо, це об’єднання українських інтелігентів у Києві, яке новаторськи примножувало і розвивало рідну культуру – з небезпекою для власної кар’єри, репутації. Також було презентовано унікальну реліквію – ікону болгарського святого Іоанна Рильського.

(Про це, як і про Рильський монастир у Болгарії, докладніше – нижче). Вікторія Колесник звернула увагу на книгу в своїй науковій редакції – «Тадей Рильський. В житті ніколи неправді не служив», видану 2013 р. («Успіх і кар’єра») – праці Тадея Рильського і матеріали про нього. Усе було підготовлено і впорядковано музейними співробітниками та нащадками Максима Рильського. Також директор презентувала рідкісне фото 18-річного поета, який вивчав діяльність свого батька.

Оформлення виставки-семінару було креативним. Так, головна зберігачка фондів нашого Музею Ірина Іванівна Більдюг знайшла рідкісні світлини Тадея Рильського – окремі та групові. За цими старовинними фото можна було простежити, наче в енциклопедію, віхи життя українського патріота. Окремо, під склом столика, було розкладено збільшені цитати – вислови як самого Тадея Рильського, так і його сучасників про цього діяча. Ідея належала Вікторії Колесник, втілення – авторки цих рядків.

Слово мали нащадки самого поета – а, значить, і Тадея Рильського. Так, науковий співробітник Музею, поетовий онук Максим Георгійович Рильський (журналіст, директор родинного благодійного фонду «Троянди й виноград»), докладно розповів про свого прапрадіда, пов’язавши із сучасністю. Так, Фонд Максима Рильського напряму стосується пам’яті Тадея. А у Романівці є Фонд Тадея Рильського. ТакожМаксим Рильський-онук згадав про свої публікації у «Слові Просвіти» 2017 р. («Приклад нескореності духу») – отже, пам'ять про Тадея Рильського живе у сучасній журналістиці. Доповідач звернувся до історії та ознайомив із сутністю журналу «Київська старовина» (як відомо, це було видання Київської «Старої Громади»), цитував Гліба Лазаревського – юриста за фахом, сучасника і колеги Тадея Рильського… Багато фактів випливло вперше – наприклад, про трагічну долю Лазаревського. Наприклад, 1961 р. письменник Юхим Мартич звернувся до Максима Рильського, попрохавши сприяти виданню спогадів про Гліба Лазаревського у зв’язку з «Київською старовиною». На жаль, зі зрозумілих причин тоді це було неможливо (збереглася поетова відповідь). А завдяки різним редакціям «Автобіографії» Максима Рильського можна було простежити, як поет змальовував свого батька. Наприклад: «…відомий народник». Або: «…був із польської, чи, вірніше, спольщеної, поміщицької родини». Максим Георгійович вирізнив Тадея Рильського з когорти інших поляків, зазначивши: «Українська кров у ньому перемогла». А ще вражає: «Скільки Максим Рильський писав листів, дізнаючись факти про Тадея!» Було згадано і те, що Тадей Рильський «замінив біржу праці», видавши брошури з економіки для заробітчан Херсонської губернії (аналогів цим працям досі немає!), підкреслював важливість родини для українців – тобто фахово цікавився різними галузями. Підсумовуючи, на прикладі вже згадуваної книги «В житті ніколи неправді не служив», Максим Георгійович назвав Тадея Рильського «предтечею української революції, яка почалася з хлопоманів, Старої «Київської громади»…». Тому можна цілковито погодитися з фразою: «Ця постать неоціненна і вимагає досліджень».

Правнук, китаїст Назар Рильський, розповів історію походження свого прізвища. Він наголосив на тому, що випливають нові факти. Назар Тарасович запропонував як історичні свідчення, так і власне бачення. Зокрема, у Болгарії є великий гірський масив, який із ІХ ст. зветься Рильські гори. У Х ст. там усамітнився православний чернець Іоанн, пізніше канонізований як святий Іоанн Рильський – покровитель Болгарії. Було засновано Рильський монастир, який досі є. (Відомо, що Максим Рильський відвідав його у 1957 р. і сфотографувався на тлі зображення святого, про що наш Музей уже писав). Прізвище Рильський згадується з ХІ ст. Далі Візантія завоювала Болгарське царство. Болгарські ченці, прагнучи зберегти національні реліквії (у тому числі мощі св. Іоанна Рильського), емігрували. У середині ХІІ ст. з’явилося місто Рильськ – біля Курська, на межі сучасних України і Росії. У Курському удільному князівстві Київської Русі навіть була церква святого Іоанна Рильського. Цікаво, що у «Слові про Ігорів похід» (перекладеному Максимом Рильським!) згадується Святослав Ольгович, князь Рильський. А у XVIIст. Рильські породичалися з польським родом Сцибор – так виникли нащадки Сцибор-Рильські (герб «Остоя»). Це подвійне прізвище є у Франції та в інших країнах, а наші українські Рильські відмовились од приставки «Сцибор».

Головна зберігачка фондів нашого Музею Ірина Більдюг розповіла, що у нас зберігається понад сотні експонатів, пов’язаних із Тадеєм Рильським. Представлені унікальні експонати, які зберігаються у фондах нашого Музею. Це не лише виняткові світлини родинних фото, а й рукописи про українських селян ХVI–ХVІІI ст. та друковані джерела: праці Тадея Рильського «Про херсонські заробітки», «Сільські пригоди», «К изучению украинского народного мировоззрения»; книга Олександра Мицюка «Українські хлопомани».

Провідний науковий співробітник Музею Віктор Ціон у своїй розповіді про книгу «В житті ніколи неправді не служив…» згадав про несподівану етнографічну знахідку в одній із наукових статей Тадея Розеславовича…

Авторка цих рядків загострила увагу на тому, що Тадей Рильський був політичним українцем. Цей діяч свідомо (і рано) зробив вибір на користь української культури, поставивши на карту буквально все у власному житті. Також цікаво, що Тадей Рильський був як мінімум тетралінгвою, тобто вільно володів польською, українською, російською, французькою, знав інші мови. Знання різних мов і культур та європейськість дозволили йому глибше та правильно пізнати наш народ. У зв’язку з умінням все об’єктивно розглянути Тадей Рильський дуже справедливо відгукувався про своїх знайомих «українофілів», які у кращому разі знали, що був такий Шевченко, але його не читали. Відповідно, Україну сприймали – знов у кращому разі – ідеалізовано. Натомість у працях Тадея Рильського – і мікроісторія (багато спостережень – на прикладі його села), і аналіз української ментальності, і родинного виховання, і багато іншого – що потім далі розвинули дослідники нових поколінь. А якою людиною був сам Тадей? Гліб Лазаревський відзначав: «…крім кришталевої чистоти душі, але при сталевому характері (а ці властивості завжди не можуть не приваблювати до себе), Рильського підносило понад оточення цілковите дотримання поставленої мети свого життя, а головне – зміст цієї мети». Таким був і Максим Рильський. Як Рильські говорили – так вони й жили.

«Гордість наповнює серце при думці, що я син того Тадея», – ці слова раз у раз лунали на відео, причому доповідачі згадували цитату з Максима Рильського незалежно одне від одного! Вийшло своєрідне мотто нашого заходу.

Так, усім було про що виступити. Довго тривав обмін думками.

Захід завершився неформальним спілкуванням під час застілля – на теми української культури (у тому числі багато літературних питань), але головною темою була постать Тадея Рильського.

Безперечно, за один раз було неможливо осягнути весь масштаб цього діяча. Але наша виставка продемонструвала, що ця оригінальна індивідуальність заслуговує на детальне вивчення буквально у всіх сферах: економіці, фольклористиці, історії… Що, сподіваюся, і буде.

З відео заходу можна ознайомитися на YouTube-каналі
Музей Максима Рильського
(зйомка і монтаж – Ігор Семенюк):
https://www.youtube.com/watch?v=z8uZCqksPFI

Ольга Смольницька,
провідний науковий співробітник
Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського,
кандидат філософських наук,
письменниця, перекладачка, науковець

Фото Віктора Ціона