^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

16 січня 2021 року

До 180-річчя від дня народження Тадея Рильського

СЕКРЕТ СПАСІННЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ

2013-го року у київському видавництві «Успіх і кар’єра» вийшла друком книга «Тадей Рильський. В житті ніколи неправді не служив». Завдяки їй я зміг познайомитися з вибраними науковими працями Тадея Розеславовича. Не сказав би, що це читання було для мене легкою прогулянкою. Навпаки, інколи воно потребувало доволі значних зусиль. Та зрештою моє терпіння було винагороджено. В статті «К изучению украинского народного мировоззрения» я надибав на справжнісіньку перлину! Вражений, відразу ж повідомив про цю знахідку у дописі на нашому музейному акаунті. А наступного дня мені зателефонувала Alla Kovtun, директорка видавництва, і, подякувавши, схвильовано повідомила, що, готуючи видання до друку, вона навіть не звернула уваги на цей диво-фрагмент. На жаль, того давнього дописа fb чомусь не зберіг, тому ми вирішили повторно опублікувати цей коротесенький витяг із призабутої праці видатного українського діяча.

«...Я не раз слышал в Киевщине следующий довольно известный рассказ:

«Був собі чоловік, що жив у лісі і скакав з колоди на колоду, приговорюючи: «Оце тобі, Боже, а це мені, Боже». Отак він собі спасався і такий вже спасенний був, що міг зверху по воді ходити. Коли тим лісом йде чернець. Прийшов він до того чоловіка, та й питається: «Що це ти, чоловіче добрий, робиш?» - «Спасаюся», - каже. «То не так же треба спасаться». І навчив його усіх молитв як треба, сказано, по-церковному.

Радіє вже той чоловік, годі вже скакать з колоди на колоду; молиться вже так, як його научено. Коли забув він одне слово. Біжить він, доганяє ченця, щоб його навчив того слова. Прибігає до моря, аж бачить, чернець вже поплив куди йому треба. Тоді чоловік давай бігти по воді; коли бачить, вода йому ноги аж за кістки займає. То він вернувся і давай знов скакать з колоди на колоду та приговорювати: «Оце тобі, Боже, а це мені, Боже», і став він знов ходити по воді, як вперше».

Це навіть радикальніше, ніж Шевченкове: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь" )

Віктор Ціон