^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

17 листопада 2020 року

До 125-річчя від дня народження

Академік Максим Рильський: портрет, написаний серцем

Уважно переглядаю й вчитуюся в кожну з понад двісті сторінок альбому. Яка гамма почуттів, скільки теплоти і щирості в спогадах і висловах, в окремих епізодах й коментарях. Гіркота розчарування, що в рік свого 125-річчя Максим Тадейович Рильський залишиться без ювілейної книжки, розчиняється безслідно.

Книжка – є! Видання, безперечно, гідне його пам»яті. Альбом «Максим Рильський у спогадах, працях та портретах» підготував та видав Інститут мистецтвознавства,  фольклористики та етнології (ІМФЕ) АН України, який носить ім'я світоча нашої  культури.

«Творча спадщина М.Т.Рильського – поета, перекладача, публіциста – стала надбанням не тільки вітчизняної, але й європейської культури.  Менш відома його наукова, академічна діяльність, неоціненний внесок в народознавство, в розвиток гуманітаристики,- відзначає ініціатор та науковий редактор  видання директор інституту Ганна Скрипник. – Ми зосередили увагу саме на цих гранях  таланту вченого , поставили за мету зобразити академіка як умілого організатора, талановитого керівника однієї з провідних  академічних установ країни».

Максим Тадейович керував інститутом 20 років, до останнього подиху (1944 – 1964 рр.) Йому доводилося відроджувати установу у важкі післявоєнні роки, відстоювати статус й формат інституту у «високих кабінетах», захищати співробітників від розправ, добирати кадри, шукати засоби на проведення дослідницьких робіт, експедицій. За часів директорства М.Рильського, зазначає Г. Скрипник, відбулося 170 експедицій та відряджень в тому числі комплексних за участю фольклористів, етнографів та мистецтвознавців.

«…Не любити народну творчість – неможливо. Присвячувати себе її дослідженню і пропаганді – почесний обов’язок і одночасно – велика відповідальність…, - писав академік. І підкреслював – « ... з любов»ю до народної пісні,  я, здається, і вродився…».

Дійсно, безмежна його зацікавленість фольклорною культурою. Учений наголошував на потребі постійного моніторингу стану зразків усної народної творчості, наголошував на високому пізнавально-освітньому й виховному значенні фольклору. Саме директор ініціював розбудову етнографії, як складової дисципліни багатопрофільного інституту. Важливим вектором його наукових інтересів були   народна музична творчість та побутова культура народу. Велика заслуга М.Т. Рильського у розвитку мистецтвознавчих підрозділів, для яких учений не лише домагався легітимності в складі інституту, але й добирав кадри.

Кожний з трьох основних розділів альбому несе окреме інформаційно- пізнавальне навантаження, але й доповнюють один одного, що загалом складає цілісний портрет академіка й керівника установи. Наприклад, галерея світлин. Рильський під час численних декад українського мистецтва та літератури, з’їздів письменників, мітингів, в колі друзів, колег по перу. Вражає широчінь його знайомств та спілкувань, так само, як і наукових зацікавлень та векторів досліджень .

Цим питанням присвячений розділ оригінальної  наукової творчості, який, звичайно, представлений краплиною в безмежному розмаїтті  розвідок, студій, есе. Як приклад, праці «Українські думи та історичні пісні», «Народ і народний поет» ( Тарас Шевченко), «Питання етнографії», «Сербські епічні пісні», « Микола Зеров  - поет і перекладач». До праць Максима Рильського дослідники звертаються по сей день, вони набувають особливої значимості в сучасній гуманітаристиці.

Пам’ять у людини має свої часові межі. Здавалося, майже шість десятиліть після  кончини Рильського не залишають місця змістовному спогадальному циклу. Але подібна думка виявляється помилковою. Справжнє сузір’я професорів, докторів й кандидатів наук, мистецтвознавців, етнографів і літераторів відгукнулися  на  вшанування пам’яті Максима Тадейовича  спогадами й рефлексіями. Без хвилювання неможливо читати пристрасні посвяти Дмитра Павличка – як поетичні так і прозово-публіцистичні. Юрій Мушкетик, Дмитро Чередниченко, Флоріан Неуважний, Максим Стріха… Варто назвати всіх.

Ось лише деякі витримки без посад і регалій:

Юлія Булаховська згадує дружбу й співпрацю Максима Рильського із своїм батьком академіком Л.А.Булаховським ще з часів евакуації в Уфу, натхненну роботу над перекладами в 20-ти томному зібранні творів Рильського.

Михайло Наєнко наводить   полеміку часів неокласицизму, але, повертаючись до сьогодення, підкреслює, що й нинішня доба досі наздоганяє все краще, що створено Рильським.

На гумор та дотепні жарти Максима Рильського посилається Борис  Бутник-Сіверський.

Лю Пархоменко переносить нас  на репетицію народного академічного хору й ніби відтворює рефлексії душевного стану, вирази обличчя, всі нюанси сприйняття твору слухачем Рильським.

Михайло Гуць пише, що праця під керівництвом Рильського була насолодою. «Він був як добрий батько в сім’ї.  Вражала його доброта і людяність».

Дмитро Степовик згадує депутатську доброчинність Рильського, доступність, відкритість під час зустрічей з ним.

«Таких людей, як Максим Тадейович, я більше не зустрічала»,- в захопленні  зазначає Галина Рубай, яка 40 років працювала в інституті, половину з них разом з Максимом Тадейовичем.

«Академік вражав своїм  розумом, полонив теплим гумором»,– підкреслює Всеволод  Наулко.

Наталія Шумада згадує, «Хто мав щастя слухати академіка, пам’ятає – він ніколи не підвищував голосу, а говорив – ніби ділився роздумами, своїми радістю чи бідою».

Богдана Фільц  ділиться враженнями, як поезія Максима Рильського надихала її на композиторську творчість, відзначає його роль в розвитку національної композиторської школи. «Я вдячна долі за те, що мені пощастило пізнати цього дивовижного майстра слова».

Вікторія Юзвенко підкреслює роль директора-академіка в підготовці й вихованню кадрів, його участь при захисті дисертацій. Зупиняється на надзвичайній працьовитості, вимогливості до себе в поєднанні із скромністю, добротою й чуйністю.

Валентина Кузик зупиняється на зворушливій дружбі і співпраці Рильського з братами Дмитром і Левком Ревуцькими.

«Спогади відтворені пам’ятью серця. Тому постать Максима Тадейовича не підлягає забуттю,– підсумовує Ганна Скрипник. - Наш альбом – документальний портрет видатного  вченого і великої людини».

...Пригадую відвідини Інституту в «гарячі» березневі дні цього року. В кабінетах, коридорах на четвертому поверсі будівлі по вулиці Грушевського,4 панувало незвичайне пожвавлення. Інститут готувався до урочистої конференції, відкриття меморіального кабінету директора та презентації альбому. Через пандемію заходи були перенесені. Але книжка залишається жити: те, що написано від серця, не підлягає карантину.

Максим Рильський,
онук