Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

ЗЛАТА ШИШМАН: «В СВОЇХ РОБОТАХ Я ПРОСЛАВЛЯЮ КРАСУ, ЯКУ СТВОРИВ ГОСПОДЬ»

Нещодавно в нашому музеї відкрилась персональна виставка живопису ізмаїльської художниці Злати Шишман «Мелодії півдня». Захід відбувся за сприяння президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».

Ознайомитися з роботами пані Злати можна до 20 листопада.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з мисткинею.

- Ваш батько Іван Шишман – заслужений художник України. Як це, бути донькою відомого митця? Напевно, батько був і першим Вашим вчителем? Чи взоруєтеся у власній творчості на його роботи? На кого Ви рівнялися (не лише в живописі) в дитинстві, і на кого нині?

- Я дуже щаслива, що в мене саме такі батьки. Мама також, окрім того, що є вчителькою англійської мови, має художню освіту.

Я завжди відчувала (і відчуваю зараз) міцну підтримку рідних.

З дитинства мала змогу бачити, що таке труд художника. Ніхто мене не спонукав до вибору саме цієї професії. Все сталося за покликом душі.

Так, батько був моїм першим вчителем, допомагав у підготовці до вступних іспитів в академію, організовував виїзди на пленери по селах Бесарабії для нашої студентської групи. З ним я можу порадитися  і зараз. Він для мене у всьому є прикладом.

Другим моїм вчителем, вже в академії, став Володимир Миколайович Сакалюк.

Є багато художників, живописом яких я захоплююсь. Вкажу лише декілька прізвищ: Микола Мурашко, Федір Кричевський, Микола Фєшин, Федір Захаров, Володимир Стожаров, Петро Левченко, Степан Колесніков...

- Ви викладаєте живопис, малюнок і композицію в одеській художній школі ім.К.Костанді. Розкажіть про це детальніше (Ваші  педагогічні принципи, відкриття, досягнення і т.п.).

- У мене займаються учні різного віку (від 7 до 17 років). Мені подобається з ними працювати та передавати їм свої знання. Радію, коли вони досягають якихось результатів, але найбільше - коли їм подобається сам процес творчості.

Всі діти до 11 років – творці. Багато з них створюють справжні шедеври. Матіс у своїй творчості хотів досягнути того, на що спроможні діти. А Пабло Пікассо якось сказав: «Кожна дитина - художник. Труднощі в тому, щоб залишитися художником, вийшовши з дитячого віку».

Головне - розвинути талант, який вже є у дитини, направити та не зламати її, показати різноманітність художніх технік та прийомів, розказати про складні речі простою мовою. А ще - самому любити дітей та живопис.

Діти вчаться, виграють у конкурсах та вступають у вищі навчальні заклади на архітектуру, живопис та дизайн.

- Про що мрієте? Чим захоплюєтеся окрім живопису?

- Мрію і далі створювати з Божою поміччю картини, які б несли світлі почуття. Мрію подорожувати з етюдником і побачити безліч нових місць та країн, аби передати всі нові емоції мовою фарб на полотні. Мрію також, щоб про нашу країну більше знали у світі та поважали її. Живопис, графіка, ілюстрації, малюнок, заняття з дітками - це займає велику частину мого життя, тому вільного часу на щось інше майже не лишається. Захоплююсь книгами, люблю співати у сімейному хорі, іноді пишу вірші.

- Розкажіть про Ваші арт-мандри (пленери). Що це для Вас?

- Це завжди великий досвід, нові враження та знайомства, новий крок вперед у творчості. Це робота і водночас велике задоволення від створення нових картин у нових місцях. На пленерах пишу зі сходу сонця, з перших його променів, аж до пізнього вечора, намагаючись передати в картинах різні стани природи. Бувало, що за роботою застигав сніг, дощ і вітер, але ці умови також створюють  неповторний настрій.

А ще пленери - це обмін досвідом з художниками різних мистецьких шкіл та країн.

- В минулому році Ви були нагороджені орденом «За розбудову України». Напевно, з цим також була пов’язана якась цікава історія? Розкажіть про неї.

У 2019 році я була учасницею Міжнародного пленеру-конкурсу «The best artist», організатором якого є Народний художник України Володимир Козюк. В ньому брали участь представники дев’яти країн. Ми всі створювали полотна та брали участь у багатьох виставках, мистецьких заходах, екскурсіях, подорожували по всьому Поділлю.

Я була не лише учасницею, але й координаторкою цього пленеру. А у фіналі конкурсу мене нагородили орденом. Це стало для мене дуже важливою подією. Вдячна Богу, що маю змогу працювати в рамках цього великого проекту для розбудови культури та мистецтва України.

До речі, висловлюю глибоку вдячність президентському фонду «Україна» та її представниці Тетяні Мельник за допомогу в організації моєї виставки в Музеї М.Рильського.

- Окрім усього іншого, Ви маєте унікальний досвід життя не лише в мистецькій, але й багатодітній родині: у Вас двоє братів і п’ятеро сестер! Разом з батьками це 10 чоловік! Розкажіть про найяскравіші події, що були пов’язані з Вашою сім’єю.

- Навіть не знаю що виокремити - пам’ятаю безліч яскравих подій. Коли я була маленька, то любила спостерігати за роботою тата, який розписував церкви та писав картини. Ми тоді упродовж року жили в Болгарії. У мене завжди було бажання малювати. Я розмалювала всі стіни у новій квартирі своїми улюбленими героями та історіями. Батьки не забороняли цього робити. І така увага була до кожного з нас. Коли сестра захотіла стати стоматологом - батьки домовилися, щоб вона деякий час допомагала зубному лікарю та спостерігала за його роботою (аби максимально пізнати цей фах). Тобто батьки поважали та підтримували прагнення кожного з нас.

Ми часто подорожували всією родиною, їздили а татом і мамою на художні пленери в Болгарію та по святих місцях України. На Великдень та на Різдво завжди збираємося разом. Співаємо нашим сімейним хором народні пісні різних народів. Влітку і навіть восени збираємося всією родиною та їдемо на тиждень відпочити на море,  побути разом (зараз уже не всі живемо під однією стріхою, діти ростуть).

Сім‘я - це те місце сили, де відпочиваєш душею і набираєшся сил для подальшого життя.

- Вашою рідною мовою є болгарська, як і у батька? Чи знаєте Ви про небесного покровителя Болгарії Св. Іоанна Рильського? 19 жовтня відзначали день його пам’яті. Максим Тадейович Рильський під час його відвідин Болгарії побував у Рильському монастирі, а тамтешні ченці подарували йому  ікону цього святого. Нині вона зберігається в нашому музеї.

- Дуже багато чого в моєму житті пов’язано з Болгарією. Мову знаю та вважаю її також рідною, як і звичаї та православну віру.

Звісно, у нашій родині знають і вшановують Святого Іоанна Рильського. Тато неодноразово бував у Рильському монастирі в Болгарії, я також планую туди потрапити. Мене назвали на честь Святої Злати Могленської, яка постраждала за віру в період турецького поневолення Болгарії. Покровителька однієї з моїх сестер - Свята Преподобна Параскева Тирновська, яка була покровителькою болгарської династії Шишманів.

- Напевно, це надто інтимне питання, але що для Вас віра? Чи це якось пов’язано з Вашою творчістю?

Віра - на першому місті в моєму житті! За все я вдячна Богу, бо без Нього я ніщо. З Ним же людина спроможна зробити навіть те, на що ніколи від себе не  очікувала. Віра окрилює, дає сили та натхнення. З вірою немає нічого неможливого.

Так, у моїй творчості все пов‘язано з вірою, бо в своїх роботах я прославляю всю ту красу, яку створив Господь.

Вів бесіду Віктор Ціон

Світлини автора та із сімейного архіву Злати Шишман

НАША ДОВІДКА

Шишман Злата Іванівна – член НСХУ з 2018 р. Народилась 1995 року в місті Ізмаїл в сім‘ї заслуженого художника України Івана Шишмана. Закінчила з відзнакою Одеську державну академію будівництва на архітектури за напрямом «Образотворче мистецтво». Працює у техніці олійного живопису. Викладає живопис, малюнок і композицію в Мистецькій художній школі  ім.К.Костанді в м.Одеса. Твори знаходяться в приватних колекціях в Україні, США, Великобританії, Болгарії, Литві, Іспанії, Польші... Активна учасниця всеукраїнських, міжнародних та обласних виставок, планерів та конкурсів  з живопису.  

Була нагороджена:

- почесною грамотою за значний внесок у розвиток та популяризацію відчизняної культури та мистецтва у суспільному житті, участь у виставці живопису, графіки та гобеленів «Сфера творчості» за запрошенням П‘ятого апеляційного адміністративного суду, серпень 2019 р, м. Одеса;

- дипломом за кращий художній твір, експонований на Одеській обласній художній виставці «До Дня Незалежності України», вересень 2019 р., м. Одеса;

- сертифікатом за участь у міжнародному арт-симпозіумі «Blue Dog”, Литва, 2019;

- орденом «За розбудову України», червень 2019 р.

- подякою за багатогранний талант і яскравий мистецький хист від президентського фонду Леоніда Кучми, листопад 2019 р.

- орденом «The best artist» та дипломом переможця  міжнародного мистецького  пленеру-конкурсу  «Best Artist» 2020 р., м. Вінниця.

Була координаторкою та кураторкою Всеукраїнського дитячого конкурсу «Малюємо разом», вересень 2020 р.