^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

15 жовтня 2020 року

ЮХИМ МАРТИЧ: «МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ ДИВУВАВ ТИМ, ЯК ДОВГО МІГ ПЛИСТИ НА СПИНІ І В ТОЙ ЖЕ ЧАС КУРИТИ ЦИГАРКУ»

«...В які ігри він грав? Якими цікавився? «Пороків багатьох не міг я обминути і тисячі спокус за вік свій перейшов, проте уник-таки картярської отрути і легко пристрасті азарту поборов», - писав Рильський.

Молодість минула під стукіт крокетних молотків – тоді це була дуже популярна гра, під посвистування ковзанів, що виробляли хитрі кола на кризі.

До футболу був байдужим. А от теніс дуже подобався йому естетичністю своїх правил, гнучкою легкістю його майстрів.
Плавав він дуже добре. Дивував тим, як довго міг плисти на спині і в той же час курити цигарку.

В одній з «Вечірніх розмов» зауважив: «Не всім дано добре грати в шахи...» Він сам належав до тих, кому «не дано». Залюбки читав повідомлення про турніри шахістів, знав подробиці біографій Альохіна, Капабланки, Ласкера, Ботвинника та інших владарів того королівства на 64-х клітинах, але сам не поринав в його таємниці.

Згадаємо доміно – гру пенсіонерів, що з неї добре вже посміялися гумористи. Максиму Тадейовичу вона трохи допомагала відволікатися від важких думок. У тяжкі дні хвороби змагався у доміно з Богданом, зі своїми невістками Галею та Льолею. Ці хороші жінки завжди ставилися до Максима Тадейовича, мов до рідного батька.

Однієї безсонної ночі написав сповнений болю вірш – послання до Богдана і його дружини. Втомлений нерівною боротьбою з хижою хворобою, поет порівняв себе з птахом: «Так у степу осіннім птиця махає раненим крилом услід за радісним гуртом, що в синю далеч відпливає...»»

Витяг з нарису Юхима Мартича [1] «Весна у них відбилась...», опублікованого в книзі спогадів про Максима Рильського «Син країни Рад», Київ, «Радянський письменник», 1982.
***
1. Юхим Мартич (справжнє ім’я Мордух Шаєвич Фінкельштейн) (28.06.1910 – 27.08.1981) – український письменник і драматург. До війни був відповідальним редактором «Літературної газети».

Підготував Віктор Ціон