^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

15 червня 2020 року

«І ти гортаєш споминів листи…»

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ: «ЧИ НЕ ПОГОДИТЕСЬ ВИ ПЕРЕКЛАСТИ НОВЕЛИ ІСААКЯНА?»

До Ю.І.Яновського

12 грудня 1949 р. Київ

Любий Юрію Іванович!

Посилаю вам книжку Виргана [1]. Почитайте, скажіть мені свою думку. А тепер: я маю перекладати (за договором з Держлітвидавом) поезії Ісаакяна [2], якого ще Блок назвав найбільшим ліриком нашого часу [3]. Ісаакян – не тільки поет, а й високопоетичний прозаїк, і видавати українською мовою т і л ь к и його вірші означало б давати односторонній його портрет. Чи не погодитесь Ви зайти зі мною в спілку і перекласти новели Ісаакяна [4]?

Ваш М.Рильський

12/ХІІ 49

Максим Рильський. Зібрання творів в двадцяти томах. Київ, 1988. Том 19, стор.307 - 308

1. Очевидно, йдеться про книжку «Матвіївка над Сулою», (Х., Кн.-газ. вид-во, 1949) Івана Оникійовича Виргана (Вергуна) (1908 – 1975), українського поета, перекладача, в’язня сталінських таборів.

2. Йдеться про підготовку видання: Ісаакян А. Вибрані твори. К., Держлітвидав, 1951.

3. М.Рильський має на увазі думку, висловлену Блоком в листі до російського письменника і критика Олександра Олексійовича Ізмайлова (1873 – 1921) від 28 січня 1916 р.: «…Поэт Исаакян – первоклассный; может быть, такого свежего и непосредственного таланта теперь во всей Европе нет».

4. У згаданому виданні перекладів Ю.Яновського не вміщено.

***

Аветік Ісаакян

Будь мандрівником на світі цьому,

Не шукай притулку ані дому,

Вільним будь, як піднебесний птах,

І верстай свій невідомий шлях.

Серце гордій присвяти печалі

І спокійно йди все далі й далі,

Друзів щирих у путі шукай,

Але серця їм не віддавай.

Покохавши, вмить забудь кохання

Для свого самотнього блукання,

І душею мужньою лети

У далекі зоряні світи.

Там ти знайдеш непорушний спокій –

У небесній синяві високій.

Український переклад Максима Рильського

P.S. Лист цей вельми показовий, адже написаний лише через два роки після сумнозвісного вересневого 1947-го року Пленуму СРПУ («Про виконання Спілкою радянських письменників України постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград»»), на якому Рильського і Яновського було піддано нищівній критиці та остракізму. Юрія Івановича зняли з посади головного редактора журналу «Вітчизна» і, аби хоч якось прожити, він був змушений носити до букіністичних крамничок книги з власної бібліотеки. Рильський пропонує йому літературний підробіток, але Яновський пропозицією не скористався: за півроку до цього віг отримав Сталінську премію ІІІ ступеню за «Київські оповідання», опубліковані російською мовою в журналі «Знамя». Головред цього часопису Всеволод Вишневський замовив за товариша слівце перед самим Сталіним, і Яновського було врятовано (отримані преміальні в розмірі 25 тисяч рублів на той час були вельми значною сумою – складали приблизно три річні зарплати вчителя).

Підготував Віктор Ціон