^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

30 травня 2020 року

«І ти гортаєш споминів листи…»

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ: «ДОВЕДЕТЬСЯ ПЕРЕГЛЯНУТИ НАШЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИКОЛИ ВОРОНОГО, А ЩО ВЖЕ ПАЧОВСЬКИЙ НІЯК НЕ БУВ «БЕЗРІДНИМ КОСМОПОЛІТОМ», ТО ЦЕ БЕЗПЕРЕЧНО»

До Ф.М.Неборячка
3 квітня 1956 р. Київ

Шановний товаришу Неборячок [6]!

Спасибі Вам за книжку [1]. Колись, може, поговоримо про неї докладніше, - хоч мені, як «об’єктові» дослідження, і не зовсім личить удаватися в критику його… Загалом – з радістю прочитав книжку. Особливо приємно було в ній знайти вірші, про які я й забув [2] («Радість рибалки»). Я не певен, чи Русов [3] (росіянин родом, костромич) був справді «носієм і активним популяризатором» буржуазного націоналізму (стор.8).

Можливо, що нам доведеться переглянути наше ставлення до Миколи Вороного [4], а що вже Пачовський [5] ніяк не був «безрідним космополітом» (стор.27), то це безперечно.

Ну, та колись поговоримо.

Ще раз – велике спасибі.

З прив[ітом] М.Рильський

3/IV 1956

Максим Рильський. Зібрання творів в двадцяти томах. Київ, 1988. Том 19, стор.414 – 415

1. Неборячок Ф. Максим Рильський. Літературно-критичний нарис. Львів, видавництво Львівського університету, 1955.
http://chtyvo.org.ua/…/Maksym_Rylskyi_Literaturno-krytychny…

2. У вищезгаданій книжці вперше надруковано вірш М.Рильського «Радість рибалки», написаний 1908-го, коли автору було всього 13 років. Оригінал вірша зберігається в рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України.

3. Русов Олександр Олександрович (1847 – 1915) – український земський статистик, етнограф, фольклорист і громадський діяч. Народився в Києві, а от його батько, військовий лікар Русов Олександр Захарович, був родом з Костроми (помер в 1853-му, на 44-му році життя, заразившись холерою від своїх пацієнтів у Київському військовому шпиталі).

4. Вороний Микола Кіндратович (1871 – 1938) – український письменник, перекладач, театральний режисер, актор, громадсько-політичний діяч, один із засновників Української Центральної Ради. Розстріляний 7 червня 1938-го за вироком особливої трійки УНКВС Одеської обл. Реабілітований у 1957-му (тобто на час написання листа офіційно вважався «ворогом народу»).

5. Пачовський Василь Миколайович (1878 - 1942) – український поет, історіософ, громадський діяч, четар Української Галицької армії (1918 – 1919), аташе УНР у Ватикані (1920).
6. Неборячок Федір Матвійович (1919 – 2003) – український радянський літературознавець.

***
Юний Максим Рильський деякий час жив у родині Олександра Русова, товаришував з його сином Юрієм (разом навчалися в Київській гімназії Науменка) і мав необачність тепло згадати батька й сина Русових в передмові до свого тритомника «Поезії» (Київ, 1946). Про що йому не забули нагадати на вересневому 1947-го року Пленумі СРПУ. В доповіді Олександра Корнійчука, на той час голови Спілки письменників, зазначалося:

«…Колись Рильський хлопчиком бачив світ у качці, в линах, але сьогодні зрілий письменник мусів би побачити, яким пеклом було життя бідняків-селян, як жорстоко їх визискували поміщики, куркулі, як допомагали одягти ярмо на шию українському народу українські націоналісти, ліберальні панки. Показати їх зрадницьку роль було священним обов’язком тов.Рильського. але він цього не зробив. Чому поет не знайшов в собі сили розвінчати їх? А між тим, у нього часто згадуються такі імена, яких би і не треба було згадувати. Так, тов.Рильський згадує Русова і його сина Юрка, який потім пішов у банди (служив санітаром у війську Директорії – В.Ц.), а зараз є емігрантом…».

А в резолюції Пленуму були наступні рядки:

«…Рильський в своїх творах висловлює антинародні націоналістичні погляди, всіляко вихваляє реакційних українських націоналістичних діячів типу Антоновича, Науменка, Русова та інших, в прикрашеному вигляді зображує старий поміщицько-капіталістичний лад, намагається відродити реакційну теорію – «мистецтво для мистецтва»…»

І на завершення, пропонуємо вашій увазі згаданий у листі дитячий вірш Максима Рильського:

РАДІСТЬ РИБАЛКИ

Свіжий ранок. Сонце ясне
Туман розганяє,
Хвилі срібні в ставу гріє,
Промінь розсипає.
А на човнику рибалка
З удками сидить,
На поплавці нерухомі
Дивиться й мовчить.
Вже старенький цей рибалка,
Посивів зовсім,
А не може він розстатись
Зі ставом своїм.
Біля оцього ставочка –
Він же тут зростав,
То за те він любить буде
Цей сріблястий став.
Та сьогодні дід сердитий
Шепче: «Не клює! –
А я знаю, в цьому місці
Лящі славні є!..
Але ні… от щось торкає», -
Посміхнувсь дідок.
Справді – якась риба сильно
Сіпа за гачок.
Дідусь тягне. Щось велике!
«Чи не окунець?»
Таки окунь. «Ага, - каже, -
Попавсь, молодець?
От і буде що засмажить…
А який важкий!
Майбуть, хунтів зо три буде», -
Радіє старий.
«Як побачить мій Василько
(дідів внук малий)
Та й радісно кричатиме:
«От, окунь який!
Я, дідусю, як виросту, -
Буде він казать, -
То я буду таких самих
Окунів тягать…»»
І дід удочку ізнову
В воду закида,
А йому щось шепче тихо,
Ласкаво вода…

1908

Підготував Віктор Ціон