^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

26 квітня 2020 року

«І ти гортаєш споминів листи…»

«ЯК СВІТОЧ, ЩО ВНОЧІ ПІДНІССЯ І ПОТУХ…»

До М.К.Зерова

26 липня 1926 р. Київ

Дорогий Миколо! [1]

Пишу кілька слів із Чернігова. Город нарочито милий: на будинку суду – гніздо буслів; у городському скверику – горлиці воркують; старі будинки руйнують, щоб на їх місці садить – садки. Словом, дуже хороше. Ми з Ананієм [2] урядили тут славний неокласичний скандальчик.

А тепер – сонет про тополю (пам’ятаєш, ми говорили з тобою про трагічну долю тополі, що ніяк не може акліматизуватися на Вкраїні? Так от я згадав її тут [3]. […]

Кінчаю 9-ту пісню «Тадеуша» [4]. Сливе певний, що – si fata sinant [7] кінчу в глибоку осінь усю поему.

Як «Метаморфози» [5]? Як самопочуття? Як кримські цикади, оспівані Драєм [6]? Пиши! (На мою київську адресу: Бульйонська,14.)

М.Рильський

26 липня 1926 року                            

 

1. Максим Рильський. Зібрання творів в двадцяти томах. Київ, 1988. Том 19, стор.148

2. Ананій Дмитрович Лебідь (1898 – 1937), український літературознавець, співробітник ВУАН.

3. Далі в листі йде текст вірша Максима Рильського «Тополя» з присвятою Миколі Зерову. Вперше надруковано в журналі «Життя й революція», 1926, №9.

4. Йдеться про закінчення перекладу 9-ї пісні поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

7. Якщо доля дозволить (лат.)

5. Мається на увазі робота Миколи Зерова над перекладом уривків із поеми Овідія «Метаморфози».

6. Йдеться про переклад вірша чеського поета Йозефа Махара (1864 – 1942) «Кримські цикади», виконаний українським поетом-неокласиком Михайлом Драй-Хмарою (1889 – 1939)

 

ТОПОЛЯ

Миколі Зерову

З-під неба теплого і вірного, як друг,
ПеренеслИ її під наше небо змінне.
Як слово зрадника. І чорної вершини
Безсила пада тінь на потьмарілий луг.

Струмує, сріблиться осичина навкруг,
СтавнІ дуби біжать, немов табун левиний, —
Найвища ж падає. Зірветься в синь — і гине,
Як світоч, що вночі піднісся і потух.

Нещасне дерево, Шевченкова любове!
Що слава хворому, що вбогому пісні
І що для мертвого покров карамзинОвий!

Самітна, ти стоїш в чужій височині
І, до чужинної весь вік байдужа мови,
Мовчиш, свої рахуючи останні дні.

Чернігів, літо 1926

На фото 20-х років, зліва направо: Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович.

Завтра, 26 квітня 2020-го року, відзначатимемо 130-річчя від дня народження Миколи Костьовича Зерова.

Підготував Віктор Ціон