^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

11 квітня 2020 року

Сумна звістка: після важкої і тривалої хвороби, на 80-му році життя помер Анатолій Петрович Рильський (14.01.1941 – 11.04.2020), внучатий племінник Максима Тадейовича, в минулому директор Київського літературно-меморіального музею М.Рильського (2002 – 2004), наш відданий друг і людина великої душі.

Як розповідав про себе Анатолій Петрович:

«Після закінчення Політехнічного все життя пропрацював на заводі «Арсенал», у відділі головного енергетика. Усі чоловіки в нашому роду (окрім хіба що діда Івана) були затятими рибалками, і я не виключення. Пам’ятаю, як ще малим плив у одному човні з Максимом Тадейовичем і дядьком Богданом (сином М.Т.Рильського – ред.). Аж раптом дядько Богдан підхоплює мене на руки і мерщій кидає в річку. Води я, звісно, наковтався вдосталь, але заодно й плавати навчився…

1947-го батька арештували. До сих пір в пам’яті картина: на столі коптить саморобний світильник з гільзи від снаряду, на стіні копія картини «Утро нашей Родіни», де батька народів Сталіна намальовано в білому кітелі на фоні тракторів, що орють безкрайні колгоспні поля, а за вікном озброєні конвоїри ведуть мого батька…

Якось у школі наша вчителька наказала учням відкрити підручник з української літератури і вирвати звідти сторінку з портретом Максима Тадейовича. Я її не послухав і лише легенько перекреслив цю сторінку олівцем…»

Висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким покійного.

Світла і вічна пам'ять!