^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

16 січня 2020 року

МУЗЕЙНА ПРАКТИКА: ВЗАЄМООБМІН ДОСВІДУ І ПОКОЛІНЬ

Музей Максима Рильського уже не перший рік приймає студентів-практикантів. Зокрема, гарні враження лишилися від студентів спеціальності «літературна творчість» Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Цей рік запропонував нам продовжити співпрацю – у форматі засідання.
Так, 16 січня у цьому Інституті відбулося розширене засідання кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості.

Розширене – оскільки учасниками були гості з інших установ, у тому числі запрошені з нашого Музею. Це засідання назвали навіть «круглим столом». Завідувачка кафедри, доктор філологічних наук, професор Людмила Грицик, яка керувала зборами, пояснила мету: важливо знати, яким ми бачимо майбутнього філолога, що у ньому є і чого йому бракує, а ще – наскільки музейна практика сприяє його фаховості. Якраз відповіді на ці питання надав наш Музей.

Загальними питаннями, які раз-у-раз звучали на засіданні, були: яким чином далі реалізуватися творчій людині? Як застосувати свої навички? Адже не секрет, що стільки талантів вимушені працювати не за спеціальністю або йдуть у бізнес, оскільки не можуть знайти можливості «продати» свої твори. Задача тих, хто опікується молоддю, – конкретно допомогти. З різних уст звучала і тривога через те, що сучасна молодь через технологізацію вже не працює з паперовою книгою. Водночас приємно спостерігати, що знову повертаються до… паперової книги! З позитивних моментів відзначили, зокрема, те, що нове покоління знає іноземні мови, причому іноземна у них навіть не друга, а третя (тобто ці студенти володіють кількома мовами).

Директор нашого Музею Вікторія Колесник у змістовному виступі висловила враження від студентів. Як вона пояснила, наш Музей надає змогу реалізуватись у будь-якій діяльності. Наприклад, якщо практикант за покликанням поет, то він цілком може не просто творити, а й організовувати поетичні заходи, виступати на них – тобто віддаватися цій діяльності. Якщо у студента покликання працювати з документами або робити іншу справу, Музей так само підказує, як можна це робити. Запропоновані нашими практикантами ідеї – як перформанс – виявилися цікавими. Звичайно, наш Музей допомагає в організації заходів. З іншого боку, проблемою молоді постало незнання першоджерел, недостатня увага до тексту. Так, студенти можуть знати складне, але губляться, відповідаючи прості речі – як-от базове, про неокласиків (що виявилося під час звітування презентаціями). Музейна специфіка, від якої сучасність вимагає нових форм, допомагає студентам заявити про себе, ми рухаємося вперед, хоча, звісно, нових запитів часу ніхто не скасовував.

Літературознавець і редактор Дмитро Стус (кандидат філологічних наук, генеральний директор Національний музей Тараса Шевченка) розповів про менеджмент і нові вимоги, які диктує час. Оратор наголосив на практичній потребі. Також промовець висловив занепокоєння мізерним відсотком україномовного сегменту в Інтернеті, відсутністю україномовних версій розвивальних ігор для дітей (завдяки яким можна викладати рідну класику), а також тим, що наша література досі майже не відома іноземцям. Літературознавець Лукаш Скупейко (доктор філологічних наук, професор, головний редактор журналу «Слово і час», Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України) розповів про спілкування зі студентами і наголосив на важливості знати українську класику. На жаль, сьогодні у цьому справді спостерігаються лакуни. Цінними ідеями та враженнями від досвіду поділились Юлія Скибицька (науковий співробітник Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса – Центр Леся Курбаса), Катерина Бова (провідний фахівець з управління проєктами («Інноваційний культурний продукт») Український культурний фонд); Аліна Круглій (кандидат філологічних наук, рекрутер Підготовчого відділення КНУ імені Тараса Шевченка) та ін. Висловлювались ідеї, як викладати українську літературу іноземцям, яким чином поводитися з іноземними студентами залежно від їхньої національної, релігійної та ін. специфіки, тощо.

Літературознавець Тамара Гундорова (доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ) поділилася досвідом залучення молоді до класики – як-от творів І. Нечуя-Левицького. Чомусь нові дослідники вважають, що ХІХ століття нецікаве для студій, але інакший погляд показує, що це не так. Отже, питання: яким чином заохотити нове покоління.

На завершення авторка цих рядків поділилася власним досвідом співпраці з практикантами і приємними враженнями – зокрема, не лише від рівня текстів (який підтверджує зв'язок із життям), а й від уміння молоді кооперуватися. Самостійних студентів лишалося тільки ненав’язливо спрямовувати, а наш Музей виявився сприятливим майданчиком для різноманітної діяльності – як читань, конкурсів тощо, так і для перформансу (який відбувся справді оригінально!). Залишається побажати їм знання першоджерел (на жаль, довелося погодитися з вище висловленими думками), упевненості у собі, оскільки рівень підготовки і талант – якраз умова братися до поважних проєктів. Одним із результатів практики виявилась організована мною публікація наших практикантів в альманасі «Рідний край», що підтверджує: ми єдина команда. На сьогодні важливо вміти об’єднуватися, і чудово, що студенти і надалі залишаються друзями нашого мануару, тож сподіваємося на нові сумісні заходи та інші ідеї. Нова молодь – не богемна, а ділова, конкретна, європейська.

Підсумовуючи, Людмила Грицик ухвалила утворити Малу асоціацію роботодавців і випускників, членом якої наш Музей.

Керівниця практики, доктор філологічних наук, професор Мар’яна Шаповал передала для нашого Музею грубезний звіт практикантів, який підтверджує: ми надаємо кожному можливість, і здібна молодь не марнує у нас часу. Кожна дія має бути уречевлена. У свою чергу, кафедра отримала у подарунок поетичні публікації авторки цих рядків.

Засідання завершилося чаюванням та обговоренням творчих і організаційних планів.

Ольга Смольницька