^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

14 грудня 2019 року

«РОЗМОВА ПРО...»

Так називався літературно-мистецький вечір, що відбувся 14 грудня в Музеї Максима Рильського. Його учасники почали виступ з висловлення великої шани видатному поету-неокласику, узявши за афоризм його рядки про творчість, як оплот життя, та міркування про необхідність єдності «прекрасного і корисного».

Зрештою, сакральна аура музею обʼєдналася з атмосферою щирості і проникливості авторського перформенсу Марини Препотенської – поетеси і письменниці, члена НСПУ, НСЖУ та Всесвітньої федерації поетів «Poetas del Mundo», доктора філософських наук, професора кафедри філософії НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського». Було представлено зокрема твори з нової книжки пані Марини «еКОЛОгія душі». Разом з нею у творчому тандемі виступала її колега, доцент і кандидат філософських наук, а в минулому – випускниця Консерваторії за класом скрипки Ірина Покуліта.

Багатогранність цих чудових жінок створила унікальну палітру поезії, пісні і музики. Програма включала «розмову про»: «Творчість», «Мандри», «Історію» та «Любов». Слухачі то із сльозами на очах, то із посмішками на обличчях емоційно сприймали проникливі рядки серйозних і жартівливих пісень та поезій. Приємно, що відвідувачів прийшло чимало, тож прийшлося навіть зносити стільці з інших залів музею. Багато хто знімав подію на відео.

Наче в кінофільмі, силою слова поставали образи наших сучасників: художника, що мріє про славу; студентки, готової на суїцид з причини нещасного кохання і врятованої дивним чином; бізнесмена, який розуміє, що гроші і дружба бувають несумісними; учасників Майдану, що пережили «лютневу січ»; українця-добровольця, який «вважав себе егоїстом», але «пішов воювати за інших»; туристів на вершині акрополю, що поспішають узяти «камінчик на памʼять»; різношкірих паризьких діточок, що заворожено слухають урок живопису в залі Лувру та багато інших.

Пісні «Творець», «Вітер Майдану», «Щасливець», «8 годин» торкалися потаємних струн душі, а фінальна пісня «Любов усе-таки є» заповнила залу світлом доброти і надії. Розмисли про бренд Зальцбурга – міста Моцарта доповнилися чудовою музикою великого композитора у виконанні Ірини Покуліти, а віршована розповідь про поховання Шопена на Пер-Лашез – етюдом Шопена. «Сіртаки» супроводжували верлібр про Афіни, а інші мелодії ставали основою мелодекламацій: про мрію поета сказати живе слово, про фальш і відвертість у людських стосунках, про дороги і міста Європи, про секрети подружнього життя, про очікування миру, про Україну, про кохання, про пошуки суті... Адже виступали філософи, і тому усе дійство по праву можна назвати художнім філософуванням!
Ось лише деякі відгуки глядачів-слухачів:

Mariia Vorobei: Давно не відчувала такої радості співзвучності слова та музики, щирих порухів душі, свіжих емоцій. Дякую, пані Мариночко! Натхнення Вам, нових гарних поезій!

Світлана Ткаченко: Це було натхненно і наповнююче! Дякую ще раз!

Надія Чорноморець: Було просто чудово! Натхнень і наснаги! Дякую!

Наталия Кузнецова: Мариночка, дякую тобі за кайф, кисень! За щирість, духовність і відвертість. Вечір був чудовий! Щаслива була зустрітися!

Зоя Шут: Поезія така зворушлива і щира, чесна і натхненна, справжня, яка торкається серця і думки правдою життя, музикою почуттів, щастям жити на цій землі. Дякую. Натхнення та нових емоцій у творчості!

Даниела Тасевска: Творческо СПОДЕЛЯНЕ! ПОЗДРАВЛЕНИЯ, МАРИНА!

Наш музкор