^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

14 листопада 2019 року

КОЛИ Ж МИ ПОЧАЛИ УСВІДОМЛЮВАТИ СЕБЕ УКРАЇНЦЯМИ?..

Про це зокрема, і про національну ідентичність загалом розповідав 14 листопада Олексій Дєдуш, науковець ІМФЕ ім.М.Рильського. Цим заходом Музей Максима Рильського розпочав новий проект «Самоосвіта» (цикл базових лекцій з гуманітарних наук).

Національна ідентичність є однією з найуживаніших у сучасних гуманітарних студіях категорій. Однак найчастіше її досліджують дотичною або у контексті інших явищ. Саме тому лекція була присвячена, власне, поняттю національна ідентичність, стану її вивчення в Україні, а найбільшу увагу було звернено на специфіку української національної ідентичності. Попри те, що основними вчителями сучасних українських дослідників ідентичності нації були західні вчені, зокрема Ерік Еріксон, Ентоні Сміт, Юрген Габермас та інші, українська класична наука теж зробила свій внесок у розробку понять, максимально близьких до сутності процесів національної ідентифікації. Зокрема порівняльні студії світосприйняття та менталітету українців й інших народів М.Костомарова та В.Антоновича, теорії про еліту, як зодчих духу нації Д.Донцова та В.Липинського, концепт побутової адаптації традиційної культури Б.Цимбалістого тощо.

Слід підкреслити, що українські науковці у процесі розвитку історіографії змогли створити ряд авторських концепцій свого розуміння як національної ідентичності загалом, так і окремих її аспектів. Проблемним залишається питання початку датування появи української національної ідентичності. У ряді держав є тенденція задавнити етнічну (національну) історію, а відтак і початки національної ідентичності. В Україні, в середовищі науковців панують маргінальні підходи походження українського етносу та навіть нації з часів Трипільської культури або від індоєвропейських спільнот (так зв. аріїв). Однак в українській науці представники умовно названого "руського" підходу до датування стверджують, що перші прояви національної ідентичності формуються в 13-14 ст., оскільки саме тоді традиційні літописні племена вже втратили відчуття спільності, а українські землі концентруються в межах спочатку Галицько-Волинського, а пізніше Русько-Литовського князівства. Інший "домодерний" підхід говорить про початок української національної ідентичності з часів Хмельниччини, адже саме тоді з'явилася перша українська ранньомодерна держава. Однак обидва підходи мають слабкі сторони через більше значення для населення того часу релігійної та станової ідентичності, важко говорити про наявність загальноетнічної чи національної солідарності. У двох інших підходах ведеться дискусія: чи поч. ХХ ст., чи 1991 р. є точками відліку для початку формування української нації.

В ході лекції було також детально розглянуто роль національної еліти та держави у розвитку національної ідентичності. Особливий інтерес для України, як країни, що перебуває у стані війни з російським агресором, становлять такі похідні національної ідентичності, як національна ідеологія та громадянсько-релігійний культ. Саме вони дозволяють уникнути інформаційно-ідеологічного тиску противника та унеможливити прихід до влади в умовах представницької демократії антиукраїнських популістських сил, які ігноруватимуть національні інтереси України.

І на завершення. Хочеться висловити щиру співробітникам Музею за надану можливість виступити в цьому прекрасному і затишному місці і побажати закладу процвітання та нових цікавих проектів!

Олексій Дєдуш

Світлини Віктора Ціона