^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

27 жовтня 2019 року

КОЛИСЬ ПЕТРО ПРИСТУПОВ ГРАВ У ФУТБОЛ З ЛОБАНОВСЬКИМ, А ЗАРАЗ ГРАЄ НА КОБЗІ І СПІВАЄ ПІСНІ СКОВОРОДИ…

Гостем чергового засідання Клубу корінних киян, яке відбулося 27 жовтня в Музеї М.Рильського, став Петро Приступов, композитор, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди.

Петро Приступов народився у Києві. Його дитинство пройшло на Деміївці.

- Мені було 10 років, - розповідає пан Петро, - і я навчався в 110-й школі. В наш двір на Совській мої старші сусіди, брати Валік і Толік Бушлови, приводили свого товариша – високого рудого хлопця. А в нашій дворовій футбольній команді я вважався супер-воротарем. І от якось брати Бушлови поставили мене на ворота (глухий, без вікон торець нашого будинку), а рудий здоровань підійшов до м’яча, щоб пробити… Про те, що він пробив, я дізнався лише тоді, коли м’яч відскочив від стіни і знову повернувся до рудого. Це був просто скаженючий удар в дев’ятку! І якась неймовірна техніка майстра! А називали рудого хлопця Валерою Лобаном. Бувало, що він і Леонід Костенко, його товариш, збирали всю нашу команду і виставляли проти себе. Легко й невимушено, філігранно перепасовуючись, обводили всіх нас і, як ніж крізь масло, стрімко проходили до воріт! А згодом Лобановський з Костенком опинилися в київському «Динамо». Обидвох вважали зірками однієї величини, вони подавали великі надії. Але Костенко кудись зник, а Лобановський залишився…

А ще Петро Приступов любив музику та навчався грі на гітарі. Відвідував поетичний клуб «Роднік» при бібліотеці ВО «Хімволокно», який очолювала Євдокія Ольшанська. Саме Євдокія Миронівна прищепила юнакові любов до поетичного слова.

Творчі вечори, які проводились у клубі, вів майбутній завідувач кафедри латинської мови Національного медичного університету ім.О.Богомольця Юрій Шанін. Мені пощастило бути студенткою Юрія Вадимовича. Його просто обожнювали студенти! Юрій Вадимович відкривав нам цілі світи, і нудна латина перетворювалася після його лекцій на найулюбленіший предмет! А ще Юрій Шанін мав унікальне почуття гумору. Його жарти і зараз переказують один одному студенти-медики. Юрій Вадимович упродовж багатьох років був беззмінним редактором студентського гумористичного журналу «Крокодил в халате».

Євдокія Миронівна організовувала зустрічі членів клубу з Арсенієм Тарковським, Павлом Антокольським, Леонідом Вишеславським… Їздили члени клубу і в Конча-Заспу до опального тоді Миколи Руденка. Після арешту його книги вилучалися з бібліотек та книжкових магазинів, і Євдокія Миронівна, дуже ризикуючи, роздавала їх членам клубу на зберігання. Для Миколи Руденка збиралися гроші, передавалися передачі в ув`язнення…

Такою була юність Петра Приступова. Одного дня він по-новому почув вірші Григорія Сковороди і спробував їх співати під гітару. Згодом змінив її на семиструнну кобзу. Цей інструмент виготовив для нього доцент консерваторії Микола Антонович Прокопенко, який свого часу майстрував кобзи для тріо Мареничів.

В ході засідання присутні побачили фрагмент неймовірного моноспектаклю за творами Григорія Сковороди, після чого у багатьох виникло бажання перечитати твори видатного українського філософа. Адже ім`я Сковороди знають усі. В Києві є вулиця Сковороди та його пам`ятник, а от музей – лише в селі Сковородинівка на Харківщині…

Наприкінці засідання прозвучала фортепіанна п`єса у виконанні неперевершеної Олеся Сінчук.

Хочу подякувати Петр Приступов за неймовірно цікаву розповідь про Григорія Сковороду, Музей Максима Рильського за гостинність та допомогу в організації, Любов Лавріненко - за натхнення.

Богдана Мурашова

Світлини Віктора Ціона