^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

17 жовтня 2019 року

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ МІСТ: ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТАДЕЯ КАРАБОВИЧА

Українсько-польський обмін триває, і наш Музей вітає нові ідеї та нових учасників. 17 жовтня 2019 р. у форматі заходу «Рильські читання. Полоністичні студії» відбулася цікава зустріч із людиною європейського рівня. Цього разу ми вітали гостя з Любліна – поета, перекладача, ученого Тадея Карабовича, який виступив із лекцією «Українські літератори в Польщі» та розповіддю про власну діяльність.

Українці, де б не були, лишаються справжніми патріотами, розвиваючи нашу культуру. Це дає право називатись українцями. Тадей Карабович – приклад цього.

Різнобічна постать, він рано дебютував як поет (автор із десяток збірок; його вірші перекладено іноземними мовами). Також пан Тадей – перекладач, літературознавець, доктор філологічних наук, професор (який працював в Університеті імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні), Заслужений працівник культури Польщі, член Спілки польських літераторів у Любліні та Національної спілки письменників України… Цей діяч досконало знає українську та польську мови та перекладає нашу літературу для польської авдиторії. Узагалі діяльність пана Тадея – зразок ділового партнерства, адже творчі люди (де б вони не жили) мають об’єднуватися.

Поет – і знавець поезії, Тадей Карабович захищав докторську дисертацію в Україні, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Тема – поезія Нью-Йоркської групи. Пан Тадей – фахівець із діаспорної літератур, автор монографії «Міфопоетика Нью-Йоркської групи» (2017). Це лише стислий перелік усіх здобутків пана Тадея.

Тадей Карабович давно розвиває українську культуру в Польщі. Наприклад, він заснував Варшавський гурток Об’єднання українців у Польщі (1985), усіляко сприяє духовному обміну українців і поляків, життю української діаспори; працював у газеті «Наше слово» (яка до сьогодні – єдиний україномовний часопис у Польщі), а також є засновником і редактором щорічника «Український літературний провулок».

Ще пан Тадей – наш колега, оскільки спільно з дружиною Аліною заснував Етнографічний музей Підляшшя. Цей музей існує з 1985 р. у селі Голя (Люблінське воєводство). Там зберігаються унікальні речі – від вітряка до гуцульської кераміки. Ділячись своїм досвідом, гість згадав, як уперше потрапив до того села і, побачивши тамтешні цікавинки, вирішив залишитись у Голі. Сам пан Тадей колекціонер і чудово знається на образотворчому мистецтві. Це приклад того, що талановита людина талановита у всьому.

Але про себе Тадей Карабович зазначив, що передусім він поет. Про свої творчі пошуки гість розповів, що в юності відкрив для себе європейську літературу, написану верлібром. Це вже був період, коли така література не була заборонена, і у Польщі її знали. Сам поет пише верлібром, і його думка нічим не скута. Водночас почуті твори нагадали індивідуальний подих, який важливо вловити – у тому числі у перекладі.

Про свій перекладацький метод пан Тадей розповів прецікаві речі. Наприклад, торкнувся проблеми ілюзорної схожості мов, начебто близькоспоріднених між собою. Згадали й «хибних друзів перекладача». Є проблема рабського перекладу. В інтерпретації не має відчуватися, що це переклад, наслідування іншої мови! Цю рабськість зламав Максим Рильський: було приємно почути схвалення перекладу «Мідного вершника» як цілком нового за методом. Узагалі до прикладу Максима Тадейовича і пов’язаного з ним часто звертались у промовах і Тадей Карабович, й інші на вечорі.

Із поетів пан Тадей обирає справжні таланти: польською вийшли Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Ігор Калинець, а також багато інших, у тому числі члени Нью-Йоркської групи, з-поміж яких – надзвичайно обдарована буквально у всьому Віра Вовк, яка давно мешкає у Ріо-де-Жанейро. А ще польською вийшли твори і нового покоління – як-от двомовна збірка Надії Гаврилюк «Esperanto» (2017). Пан Тадей не полишає далі доносити польською українське слово, тому постійно примножує свої здобутки.

Далі слово було надано гостям. Поетеса, перекладачка (германіст) з Дніпра Леся Степовичка, Сергій Борщевський – фаховий іспаніст, перекладач, поет, дипломат, лауреат Премії М.Рильського, письменниця Софія Майданська, заступник декана факультету лінгвістики КПІ ім. Ігоря Сікорського Ольга Демиденко (перекладачка, науковець, кандидат педагогічних наук, доцент, мисткиня, поетеса) та інші.

Студентки ІІІ курсу факультету лінгвістики Катерина Ігнатова та Христина Галицька спочатку розповіли польською про переклади з українською літератури, а далі продекламували під музику (на нашому знаменитому роялі) вірша Ярослава Івашкевича «Nad sinymi drzegami Rosi». Після оригіналу прозвучала декламація українською – у перекладі поетеси, полоністки і перекладачки Наталії Бельченко.

Було дуже цінним спілкування з носіями польської мови із самої Польщі. Так, викладач польської мови у НТУУ «КПІ» Войцех Зволінський розповів про свій досвід праці в Україні, а також про полоністику в КПІ.

Авторка цих рядків виступила з декламацією. Як дослідниця творчості Віри Вовк і Нью-Йоркської групи Ольга Смольницька обрала вірш Тадея Карабовича «Марія Маґдалина», присвяченого Вірі Вовк і образу Ріо-де-Жанейро (як приклад поетичного діалогу). Ірпінська гостя Марія Кочур (засновниця Літературного музею імені Григорія Кочура), із якою наш Музей давно співпрацює, розповіла про колегіальне спілкування з Тадеєм Карабовичем, діяльність самого метра перекладу Григорія Кочура, а також – про польсько-українське наукове спілкування (у тому числі з Віславою Шимборською) і вже згадуваною Вірою Вовк. Діалог з паном Тадеєм відбувався щиро і з гумором.

У залі були працівники газети «Dziennik Kijowski» (редактор Станіслав Пентилюк), полоністки Олена Катаєва, Наталя Сидяченко та ін.; лауреатка Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград-2012», поетеса, літературознавець, кандидат філологічних наук Надія Гаврилюк; перекладачка Людмила Кравченко; кандидат філологічних наук, літераторка Юлія Григорчук та інші науковці й поети, а ще – викладачі та студенти КПІ імені Ігоря Сікорського, музейні співробітники. Було дуже приємно бачити нових гостей, у тому числі творчу молодь.

Після офіційної частини всі охочі мали можливість поспілкуватися з нашим гостем. Після насиченої автограф-сесії вечір тривав за фуршетом, де відбувався обмін планами нових заходів і культурним досвідом. Також гостей вразив сад нашого Музею – від осінніх троянд до оцтового дерева, оспіваного Максимом Рильським.

Сподіваємося бачити люблінського гостя на інших заходах нашого мануару та зміцнювати українсько-польські зв’язки – адже тих, хто так подвижницьки розвиває нашу культуру в іншій країні, треба всіляко підтримувати!

Ольга Смольницька

Світлини Віктора Ціона та Іванни Кругленко