^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

25 листопада 2019 року

ТРИ ДНІ “ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ“,
які докорінно змінили ставлення до біодовкілля та професії аграрія у підлітків з батьківщини Максима Рильського

В цьому навчальному році школа імені Максима Рильського в його рідному селі Романівка Попільнянського р-ну на Житомирщині стала учасником програми соціальних інвестицій «Україна – житниця майбутнього» від міжнародної компанії «Байєр».

Почалося все з відкриття спеціалізованого класу з біології та природознавства. Школа отримала сучасні мікроскопи, комп’ютерну техніку, інтерактивну дошку, інше обладнання. В окулярах мікроскопів перед школярами відкрився дивовижний біосвіт живих організмів, клітин,  бактерій.

А потім почалося не менш цікаве - виїзні навчальні уроки в профільних вишах країни.

Учні старших 7-11 класів, як справжні студенти, слухали лекції на кафедрах, брали участь в лабораторних дослідженнях, відвідували музеї.

–  Ми ставили за мету допомогти школярам віднайти своє місце в житті, свідомо вибрати майбутню професію, прищепити почуття любові до рідної землі, до природи, – говорить координатор соціальних програм від «Байєр» Наталія Цуман. – А також   відкрити  перед молоддю цікавий світ науки.

Романівка – хліборобський й напрочуд мальовничий край: хвилясті безкраї поля в оточенні зелених гаїв, стрімка річечка  Унава, вихопившись  з-під лісу, ніби розчиняється в очеретному ставі. Все життя Максим Рильський оспівував красу рідної землі, працю хлібороба:

«…Яке це славне слово хлібороб,
... До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм.»

Мабуть, ці почуття були виховані в ньому ще батьком Тадеєм, який майже 40 років господарював в Романівці, й зусиллями якого село перетворилося в процвітаюче на всю губернію містечко.

... Перший урок відбувся в Білоцерківському національному аграрному університеті. Тут вирішили відразу вразити школярів, почавши «день відкритих дверей» з анатомічного музею. Професор, завідуючий кафедрою ветеринарної медицини Микола Ільницький терпляче демонстрував експонати – чучела, макети, скелети птахів і тварин, втлумачуючи ази науки про будову організму. А хіба могла залишити байдужими дітей, які виросли серед природи, розповідь викладача кафедри іхтіології та зоології Олега Михайльського про невблаганне скорочення біоресурсів, Список червонокнижних видів, зокрема, риби, стрімко зростає.

На кафедрі харчових біотехнологій студенти університету напередодні пекли хліб, а романівським школярам запропонували виготувати піцу. Самі місили дріжджове тісто, підбирали інгредієнти, запікали в печах й, звичайно, смакували.

Більше години тримав в напруженні аудиторію декан агробіотехнологічного факультету Валерій Хахула. Мабуть, про чашку петрі та метод invitro (в пробірці) діти чули з уроків біології раніше. А от побувати в сучасній біолабораторії  вдалося вперше. Побачили, як вирощують, лікують, живлять рослини, які не розмножуються насінням, перед висадкою в грунт. Переконалися, що  можна  отримати ягоди ожини вагою до 15 грам, а черешні – до 12-ти.

Ловлю себе на думці, що мимоволі вдивляюся в обличчя школярів. Подив, розчарування, радість, недовіра – вся гама почуттів.

І коли Ольга Олійник, завідуюча лабораторією біотехнологій та клітинної інженерії запевняє, що банани, поки вирощені нею в гелі, згодом ростимуть в українських садах, хочеться в це вірити.

Правда, зустріч з генетиками відбулася в інший день «відкритих дверей» вже в Києві – в Національному університеті біоресурсів та природокористування (НУБІП), корпуси якого утопають в зелені Голосіївського лісопарку. Того самого, на  узліссі якого облаштував свою садибу ще на початку 50-х Максим Рильський (зараз тут музей його імені).

Не шукайте випадковості, що колишня сільськогосподарська академія і будинок поета, закоханого в красу природи й в працю хлібороба, опинилися поруч.

«… Любімо, шануймо, бережімо природу... Вона нам сто крат більше віддасть, ніж ми можемо їй дати», – стверджував Рильський.

До цього ж закликав учнів на кафедрі ентомології викладач Микола Мороз. З більш ніж мільйона визначених комах тільки шість тисяч можна назвати шкідливими. Й то відносно. А скільки користі приносять людству комахи! Можливо, в майбутньому вони врятують людину від голоду, розмірковував  ентомолог.

Кожна нова кафедра чи лабораторія відкривали перед школярами вікно у світ знань. 5-7 тисяч років потрібно для формування грунту, повідомляють на кафедрі ґрунтознавства та охорони грунтів. На п»ять років забудьте про хімічні добрива, якщо вирішили зайнятися органічним землеробством, пропонують на кафедрі рослинництва. Подивіться на ці прилади, вони вимірють та обстежують стан полів та грунтів, пропонують в лабораторіях кафедри агрохімії та якості продукції АПК.

Череда відкриттів завершилася в останній день «відкритих дверей» під час відвідання насіннєвого заводу «Байєр» в сусідньому селі Почуйки.

– Та це ж Європа! – вигукнув вражений побаченим один із старшокласників.

Приємно були здивовані й керівники підприємства француз Ремі Дей-Тос та українець Володимир Оніщенко цілком «дорослими» запитаннями дітей під час слайдової презентації заводу.

– Чи реально Україні стати житницею в майбутньому?

– Ми до цього йдемо. Наші насіннєві технології навіть перевищують західні. Але в США збирають по 10 тонн кукурудзи з гектара, а в Україні поки шість. Є до чого прагнути.

Вражаюча панорама індустріального пейзажу серед безкраїх полів на околиці села – це і є одне з найбільших в Європі підприємств такого профілю. Майже 5 років будівництва( завершилося в минулому році), 200 мільойнів доларів інвестицій.

Школярі одягають каски, окуляри, помаранчеві жилети й виходять на екскурсію простежити цикл доробки насіння кукурудзи – сушіння, обмолот, калібрування, протруювання, пакування. Робітників майже не видно. Сезон майже закінчився. Але справа не тільки в цьому, все автоматизовано.

Три дні «Відкритих дверей» швидко промайнули. Нащадки Тадея і Максима Рильських повернулися до класних уроків.

– Сільські діти надзвичайно щирі й допитливі. Вони миттєво всмоктують в себе все нове й невідоме, – ніби резюмує Тетяна Володарська, директор школи й вчитель біології в одній особі. – Вже на перших уроках ми відчули наслідки програми: справжня  навала запитань й зацікавлень. Ледве встигаєш відповідати й коментувати. Дійсно, інвестиція в майбутнє від «Байєр», яка лягла на вдячний грунт.

Мабуть, з вірою в це звертався до нащадків, романівських дітей Максим Рильський в одному із віршів:

«…Перед тобою світ – великий том розкритий,
І перші букви в нім тобі лише дались…
Що ж! Ті, що я не знав, спізнаєш ти колись!»

Максим Рильський,
Заслужений журналіст України

На фото: під час відвідань університетів  та насіннєвого заводу «Байєр». (в червоних жилетах)