^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

24 вересня 2019 року

АРГЕНТИНА І УКРАЇНА: БОРХЕС, КОРТАСАР І ПЕРЕКЛАД

У стінах Музею Максима Рильського тривають зустрічі, присвячені літературі різних країн. Зокрема, 24 вересня відбувся черговий захід, який мав досить незвичну назву – «Поза часом. Борхес+Кортасар=225». Запланований як аргентинська вечірка (і мотто було: «Тільки Аргентина!»), він виявився різноманітним і прецікавим. Переповнена вітальня свідчила про непідробний інтерес публіки до нашого свята.

Директорка Музею Вікторія Колесник пояснила формат цієї події. 24 і 26 серпня – дати, які поруч, тому їх об’єднали. Імена, яким присвячено імпрезу, – Хорхе Люїс Борхес і Хуліо Кортасар – народилися майже одночасно: перший – 24-го, другий – 26-го (хай і з розбіжністю у 15 років: Борхес – 1899, Кортасар – 1914-го). У сумі 120 років із дня народження першого і 105 – другого – дорівнюють ювілею 225. Нещодавно ми відзначали «Ніч Кортасара», тепер продовжуємо цю традицію. Вікторія Колесник згадала про потужну і численну українську діаспору в Аргентині, а також про те, що магічний реалізм близький нашій українській літературі. Отже, ми споріднені.

Слово мала Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентинської Республіки в Україні Елена Летісія Тереса Мікусінскі. Пані Елена виступила українською мовою, урочисто подякувавши нашому Музею, Сергію Борщевському, Петру Таращуку та іншим. У промові звучала й іспанська мова. Пані Елена поділилася своїм досвідом. Виявляється, вона особисто знала Борхеса, зустрічаючи його у дипломатичній школі (усього кар’єра пані Мікусінскі налічує 37 років). Також Посол докладно розповіла про програму перекладів «Південь», у межах якої було, зокрема, перекладено українською Борхеса і Кортасара. Аргентина посідає друге місце за поширенням іспаномовної літератури (після Іспанії). Загалом за рік перекладається 140 творів.

Потім гості почули вірш Борхеса «Мої книги» – в оригіналі та перекладі. Іспанською та українською читали учениці школи №176 імені Сервантеса Вікторія Силенко та Валерія Ползун.

Далі директорка представила Сергія Борщевського – фахового іспаніста, перекладача, поета, дипломата, лауреата Премії Максима Рильського.  

Сергій Борщевський нагадав, що 5 лютого 1921 р. президент Аргентини підписав документ про визнання УНР. Аргентина виявилась єдиною країною Західної півкулі, яка визнала нашу державу. Далі перекладач перейшов до сучасності. Цього року він був у Буенос-Айресі на книжковому форумі, де бачився з сином військового розвідника Енріке Мартінеса Кодо. 1966 р. цей розвідник за допомогою нашої діаспори видав об’ємну книгу про УПА. А ще, як справедливо зазначив учасник, «Борхес примудрився народитися в той день, який став для нас святковим – 24 серпня». Водночас Борщевський зауважив, що Борхес і Кортасар надто різні й належать до різних поколінь. А ще Борхес був першим редактором Кортасара, прийнявши його знамените оповідання «Захоплений дім»...

Сергій Борщевський як перекладач-латиноамериканіст дебютував у «Всесвіті» ще в 1973 році. Авдиторія почула складні перипетії відкриття Борхеса в Україні, оскільки до Незалежності у нас на цього «реакціонера» було накладено табу. (А от Кортасара мали змогу прочитати 1983 р. у перекладах Юрія Покальчука). Як сюрприз гості почули і поезію Сергія Юхимовича – двомовну!

Інтелектуальний дискурс перемежовувався музикою. Соліст Національного будинку органної та камерної музики Вадим Солодкий порадував співом під акомпанемент роялю (акомпанувала Ганна Гудзій). Твір був «Дивлюсь я на небо…», але – іспанською (у перекладі Сергія Борщевського). Іспанською наші пісні прозвучали темпераментно і натхненно.

Слово було надане і юному поколінню. Виступив Данило Андрєєв – стипендіат Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна». Піаніст чудово виконав твір аргентинського композитора Альберто Хінастерри «Другий танок». Далі виступив гітарист Марко Топчій (неодноразовий лауреат національних та міжнародних премій, стипендіат Президентського Фонду «Україна» Леоніда Кучми), який представив сучасну аргентинську музику – «Субурбіо» Карлоса Москардіні. Потім Вадим Солодкий заспівав іспанською «Два кольори», а потім а капела, дуетом з Ганною Гудзій, – «Місяць на небі». Усі переклади цих пісень належать Сергію Борщевському.

Петро Таращук, надзвичайно плідний перекладач (близько 90 творів!), лауреат Літературної премії імені Григорія Сковороди і Премії Максима Рильського, розповів про те, як узагалі почав інтерпретувати інших авторів по-нашому. Для нього іноземні мови: англійська, французька, німецька, іспанська – стали «внутрішньою еміграцією». А заохотив його перекладати Юрій Лісняк. З іспанської Таращук переклав тільки аргентинця – звісно, Кортасара, «Читанку для Мануеля». Слухати про перекладацьку «кухню» було надзвичайно цікаво.

Далі поетеса і перекладачка Олена О’Лір поділилася неоціненними фактами про аргентинський період життя Ігоря Качуровського. Цікаво було дізнатися про знайомство Ігоря Васильовича з Борхесом. Пані Олена продекламувала перекладені Ігорем Качуровським вірші Борхеса – у тому числі про перекладацьку працю (відомо, що Борхес вивчив «тяжку саксонську мову» для інтерпретації епосу «Беовульф»). Філігранна форма оригіналів не менше філігранно звучала українською.

Авторка цих рядків виступила з читанням своїх перекладів – спочатку вірша Борхеса «Лабіринт», а потім – іспаномовної лірики Ігоря Качуровського, написаної у Буенос-Айресі 60-х рр. Останні переклади були здійснені 2015-го р. на прохання літературознавця, кандидата філологічних наук, поетеси (лауреатки Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград-2012»), знавчині іспанської мови, а також продовжувачки неокласичної традиції Надії Гаврилюк, якій були потрібні різні переклади для наукової статті. Ця стаття невдовзі успішно вийшла друком, явивши різноманіття інтерпретацій самої Надії, Олени О’Лір і Ольги Смольницької. Усі три перекладачки творчо спілкувалися з Ігорем Качуровським.

Далі Вікторія Кашинська, лауреатка міжнародних фестивалів емоційно презентувала прем’єру двох творів на мотив аргентинського танго – «Б’ється серце» і «Ніч». Музика – Юрія Бліннікова, слова – Олени Плаксіної. Сам композитор акомпанував співачці на роялі.

На завершення учні школи №64 з поглибленим вивченням іспанської мови продекламували в оригіналі вірші Борхеса і Кортасара. Зокрема, Дмитро Міщук прочитав – «Una carta de amor» («Лист кохання») Кортасара, Олександр Солонцов – «Un patio» («Подвір’я») Борхеса, Михайло Долінський – «Las cosas» («Речі») Борхеса, а Ярослава Рожкова – його ж «Lo perdo» («Втрачене»).

Таке враження, що на нашій вечірці наука, переклад, поезія і музика зіллялися в одне. Пані Посол та її колеги були надзвичайно задоволені заходом, лунали вигуки «Браво!» та інші схвальні слова іспанською.

На заході був просто аншлаг.

Після заходу всі охочі мали змогу поспілкуватись у неформальній атмосфері, частуючись трояндовим чаєм у «магічному саду» (за висловом Вікторії Колесник – згадуючи термін «магічний реалізм»). Сподіваємося на нові плідні зустрічі, присвячені Аргентині та іншим країнам Латинської Америки, з якими у нас виявилося стільки спільного!
Gracias, Argentina!

Ольга Смольницька

Світлини Віктора Ціона