^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

4 вересня 2019 року

«ЗНАЮ, НАСТАНЕ СВІТАННЯ ПОГОЖЕ, - СУМНО ТАК, БОЖЕ!...»

210 років тому, 4 вересня 1809-го, народився Юліуш Словацький, великий польський поет і драматург, один з трьох національних пророків Польщі.

А 60 років тому Максим Рильський очолював виїзну сесію АН УРСР, яка проходила в Кременці з нагоди 150-річного ювілею видатного поляка. До цієї ж дати за редакцією Максима Тадейовича в Києві і Москві виходять двотомники вибраних творів Юліуша Словацького: відповідно в українських та російських перекладах.

І що характерно: в українському виданні драма «Мазепа» подається в перекладі Миколи Зерова, якого лише рік перед тим було реабілітовано (до цього ж його ім’я в СРСР перебувало під суворою забороною)! А в російському виданні драма «Марія Стюарт» подається в перекладі Бориса Пастернака, на той час гнаного, цькованого і виключеного зі Спілки письменників СРСР за Нобелівську премію та публікацію на Заході роману «Доктор Жеваґо».

Про це у своєму виступі на церемонії вшанування пам’яті Юліуша Словацького нагадав Віктор Ціон, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею М.Рильського.

В ході урочистостей виступили також Олег Крисін, голова Київського національно-культурного товариства поляків «Згода», полоністи-перекладачі Наталя Сидяченко та Олександр Янішевський, заслужені діячки культури Польщі Олена Арендаревська та Ванда Павлова, представники посольства РП, Польського інституту в Києві та інші.

Наш музкор

ГІМН

Сумно так, Боже! Розлив ти для мене
Райдуги в небі ясні, променисті,
Гасиш, укинувши в море студене,
Зорі огнисті...
Хоч і золотиш природу ти гоже, -
Сумно так, Боже!

Марно стою, немов колос порожній,
Втіх і розкОшів не знавши на світі,
Тихим здаюся людині я кожній,
Сином блакиті, -
Серце тобі лиш відкритися може:
Сумно так, Боже!

Як дитинча поникає від плачу,
В хаті зоставшись без матері, бідне, -
Так я заплакать ладЕн, коли бачу
Сонце захІдне.
Знаю, настане світання погоже, -
Сумно так, Боже!

Випливши нині у море далеке, -
Сто миль від берега, столь миль до того, -
Бачив я: білі летіли лелеки
В дальню дорогу.
В Польщі стрічав я видовище схоже...
Сумно так, Боже!

Часто ходив я на людські могили,
Рідного майже не знаючи дому,
Був мандрівцем, що іде малосилий
Супроти грому;
Все на землі цій до мене вороже...
Сумно так, Боже!

Знаю, схоронять мене, бідолаху,
І не поставлять колони на гробі, -
Тільки ж цвинтАрному заздрю я праху,
Тихій жалОбі.
Та неспокійне я матиму ложе...
Сумно так, Боже!

В рідній країні за мене лунає
Чиста молитва із серця дитини,
Та корабель мій у далі безкраї
Плине і плине.
Як тій молитві зм’якшИть моє ложе?
Сумно так, Боже!

Пишну веселку, що ангели світлі
В небі воздвигли, у роки прийдущі
Стрінуть нові покоління розквітлі,
Теж умирущі...
Хто мені серцем смиритись поможе?
Сумно так, Боже!

19 жовтня 1836 року

Юліуш Словацький

Український переклад Максима Рильського