^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

8 червня 2019 року

«І СВІТЛІ ОБРАЗИ, СОТВОРЕНІ ВЕЛИКИМ...»

8 червня в Музеї М.Рильського відбувся концерт, присвячений 200-річчю від дня народження композитора Станіслава Монюшка (1819 – 1872). Захід відбувся в рамках проекту «Голосіївський мануар» і за сприяння Київського національно-культурного товариства поляків «Згода».

- Якщо наш Фредерік Шопен, - зауважив у своєму вступному слові Бартош Яблонський, перший радник польського посольства в Україні, - був для всього світу, то Станіслав Монюшко – насамперед для Польщі!

І це дійсно так, адже другому після Шопена найвідомішому польському композиторові судилося стати батьком національної опери. І не лише Польщі, а й Білорусі! «Галька» - найвідоміша з опер Станіслава Монюшка. В ній йдеться про трагічну долю селянської дівчини-сироти, знеславленої шляхтичем Янушем. Вперше була поставлена 1848-го у Вільні. Через 10 років у Варшаві відбулася прем’єра другої, значно зміненої і «підсолодженої» редакції. Автор був змушений піти на такий крок, аби врятувати твір (у вищих колах затаврований як «хлопський»). Болеслав Монюшко, син композитора, пригадував, як батько плакав ночами, глибоко страждаючи, що під тиском обставин власноруч понівечив свій найкращий твір. Але навіть попри це опера мала шалений успіх! 1868-го «Гальку» ставить у Празі Бедржих Сметана. А вже з початку XX століття прем'єри цього твору відбулися у провідних оперних театрах світу: Нью-Йорку (1903), Мілані (1905), Софії (1921), Відні (1926), Берні (1934), Гамбурзі (1935), Берліні (1936), Ліллі (1960), Лондоні (1961), Трієсті (1982) та інших. Українською мовою лібрето опери було перекладено 1918-го року, в цьому перекладі опера йшла у Києві в час правління гетьмана П.Скоропадського... 

Але все це було вже по смерті композитора. 4 червня 1872-го року Станіслава Монюшка, сина Чеслава Монюшка, капітана наполеонівської армії і ад’ютанта при штабі маршала Мюрата, не стало. Його похорон перетворився на грандіозну стотисячну маніфестацію. В творчому спадку Монюшка - 22 опери і оперети, 3 балети, симфонічні твори, реквієми та меси, музика до шести театральних постановок, водевілі, п’єси для фортепіано, органа та оркестру, близько 80 романсів та (за різними даними) від 268-ми до 400-т пісень!

***
В ході вечора виступили Олена Арендаревська (фортепіано, організатор концерту), Марина Гаркуша (сопрано, співорганізатор концерту), Павло Бєльський (баритон), Аріадна Терещенко (сопрано), Антон Панькін (флейта) та наймолодший учасник – 17-річний Ян Бодров (бас, учень Люблінської музичної школи ім.Т.Шеліговського). 
В програмі прозвучали фортепіанні та вокальні твори Станіслава Монюшка та інших композиторів.

Зал неодноразово вибухав гучними оплесками, а коли Ян Бодров виконав «Гулянку» Ф.Шопена, то вражений Олег Крисін, голова Київського національно-культурного товариства поляків «Згода», голосно вигукнув «Браво!».
А ще Олена Арендаревська, заслужена діячка культури Польщі, продемонструвала присутнім справжнісінький раритет – пожовклий від часу клавір опери «Halka».

- Мій дідусь Францішек Бодзіньскі, - сказала пані Олена, - подарував його тітонці Єлизаветі (старшій сестрі моєї мами Софії) ще сто років тому. На клавірі написано: «Моїй коханій доньці від батька. Львів, 1 травня 1918 року».

Далі Ванда Павлова, заслужена діячка культури Польщі, продекламувала вірша Адама Міцкевича «Do Niemna» (переклад однойменної пісні Ст.Монюшка для флейти і фортепіано зроблено спеціально для концерту). До речі, цього ж дня пані Ванда відзначала власний День народження, тож по закінченні офіційної програми всі присутні продовжили віншування-спілкування в музейному саду, за чаєм і смаколиками.

Віктор Ціон