^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

18 квітня 2019 року

TO BE OR NOT TO BE, АБО УКРАЇНСЬКИЙ ШЕКСПІР

«Десь острів є, що осіяв Шекспір…» Ці слова Максима Рильського про Англію пасують заходу, який відбувся 18 квітня у форматі «Голосіївського мануару». Наш Музей відсвяткував 455-річчя з народження Вільяма Шекспіра. Назвою вечора було обрано «To be or not to be, that is the question…». Чи бути, чи не бути – це гамлетівське питання стосувалось і стосується не тільки шекспірівського твору. 

На гостей чекали виставка шекспірівських видань і три прапори: національний, прапор нашого Музею і – британський, або – Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. 

Захід відкрила директор Київського літературно-меморіального музею Вікторія Колесник. Слухачі дізналися цікаві факти про письменника, який завжди актуальний. Зокрема, є різні гіпотези щодо авторства, хто ховався під псевдонімом «Вільям Шекспір» – якщо припустити, що насправді такої людини не було. Також найбільший словниковий запас англійської мови належить Шекспіру. І саме цього класика вважають творцем сучасної англійської мови!

Далі виступила наша постійна учасниця Олена О’Лір – кандидатка філологічних наук, поетеса, перекладачка, справжній неокласик, лауреатка Літературної Премії Григорія Кочура та інших відзнак. Пані Олена навела цікавий екскурс в українську шекспіріану, наголосивши на тому, що Шекспіра у нас почали перекладати (починаючи від Пантелеймона Куліша), коли Україна ще була колонією.

Вікторія Колесник представила гостям унікальні перекладні Шекспірові книги з меморіальної бібліотеки Музею. Зокрема, це Шекспір у перекладі білоруською з дарчим написом Максиму Рильському, класик у перекладі Бориса Пастернака, а також – дореволюційне видання Венгерова, з віньєтками справжніх майстрів (наприклад, Дюрера), яке вважається найкращим. Далі директорка розповіла про українську шекспіріану, наголосивши на тому, що по-справжньому у нас вона розвинулася завдяки студіям і перекладам Івана Франка. 

Оксана Чайка, поетеса, журналістка, бардеса, часта гостя нашого Музею, виступила з декламацією вірша Євгена Плужника «Ходить, все ходить…», присвяченого Гамлету. Написаний 1933 р., цей твір заторкував болючі проблеми сучасної поету реальності.

Вона ж під гітару виконала куплети блазня з «Трагедії короля Ліра» в перекладі Максима Рильського, власноруч покладені на музику.

Далі виступив перекладач Шекспіра і популяризатор його творчості Олександр Грязнов. Пану Олександру належать переклади 9-ти шекспірівських творів, а також усього циклу сонетів (154 вірші). Гість подарував Музею п’ять книг у своїх перекладах: Шекспіра (трагедії та хроніки), Байрона, Пушкіна (драматичні твори) і збірку власних віршів. Приклад Олександра Грязнова – приклад ентузіазму. Геодезист за фахом (до речі, Київ завдячує будівлями, у тому числі метро, саме нашому гостю), пан Олександр мав потужне хобі – поезію і переклад. І це хобі стало ще однією серйозною діяльністю. У промові гість навів докладний екскурс української шекспіріани ХХ ст.

Далі виступила Ольга Смольницька, старша наукова співробітниця Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського. Дослідниця відкрила свій виступ декламацією віршів Максима Рильського на шекспірівські мотиви, а також показала підготовлену презентацію «Українська рецепція Шекспіра: різноликий Бард», побудовану на маловідомих фактах.

Після інтелектуального спілкування настало музичне. Публіку порадували ірпінські колеги, які неодноразово виступали на концертах у нашому Музеї, з програмою «Сонети Шекспіра у музиці Юрія Бліннікова». Олена Плаксіна (авторка ідеї і координаторка проекту, модератор і організаторка), презентуючи своїх колег, пояснила, що сонети підготовлені у перекладах Дмитра Паламарчука, який – так само як і музиканти – був родом з Ірпеня. Аранжування (на фортепіано) забезпечила Наталія Ткаченко. Ведучою вечора була Світлана Рябчук. Усього як пісні прозвучало шість сонетів.

Після музики почалися подарунки: Вікторія Крамаренко, голова благодійного фонду «Крила Перемоги», презентувала співакам і музикантам книги. 

Після виступів на гостей чекав фуршет – англійське чаювання.

На шекспірівському заході були присутні всі, хто цікавився Шекспіровою творчістю: письменники, викладачі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, журналісти, музиканти, композитори і багато інших – справжні ентузіасти, друзі нашого Музею (як поет і музикант Сергій Льовін, письменник, журналіст, перекладач Микола Байдюк та ін.). У тому числі був присутній син Дмитра Паламарчука – Володимир Паламарчук, який схвально відгукнувся про наш вечір.

Програма була доступна не лише фахівцям із Шекспіра, а й навіть дітям. Може, тому, що класика, ще й у фахових перекладах, близька багатьом? Зала була заповнена. Вечір відвідали представники телевізійних передач і взагалі преси. Відбувалася кінозйомка. 

І останнє. Ще не раз спитають: чи справді існував Шекспір – як письменник? Але для нас він – існував, у тому числі в українському перекладі.

Ольга Смольницька