^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

5 березня 2019 року

ЗА ДОМОТКАНИЙ РУШНИК З ВИШИТИМ ТРИЗУБЦЕМ І ПАТРІОТИЧНИМ ГАСЛОМ ОКУПАНТИ ЗАПРОТОРЮВАЛИ ДО ТАБОРІВ ГУЛАГУ

В Музеї М.Рильського з лекцією «Авторські патріотичні твори, фольклоризовані на вишитих українських рушниках 30-х років» виступила Тетяна Волковічер, к.ф.н., секретар Ради молодих учених ІМФЕ НАНУ.

Пані Тетяна досліджує не просто рушники, а саме «епіграфічні вишивки» (себто ті, на яких вишиті будь-які написи). Тема її кандидатської дисертації: «Вербальні тексти у народній вишивці кінця ΧΙΧ – першої половини ΧΧ ст.: ґенеза, семантика, прагматика».

- Феномен епіграфічної вишивки, - зауважує Тетяна Волковічер, - досі залишався на периферії уваги дослідників. Ці зразки зазвичай не тільки оминали колекціонери чи музеї, але й не зберігали самі власники, бо не вважали чимось цінним. Це стосується насамперед побутових сюжетів на рушниках. Інша доля була у вишитих патріотичних текстів. Такі рушники тримати вдома було вкрай небезпечно – за це могли запросто запроторити до таборів.

Дослідниця демонструє зображений на екрані рушник 1936-го року, який зберігався в родині Кушнірів з Волині. І цитує одного з її представників Василя Кушніра: «Пам'ятаю, як 1946-го року батько повернувся з війни і після чергового енкаведистського трусу вичитував мамі за цей рушник, що тільки дивом не потрапив на очі перевіряльникам. Батько вимагав негайно спалити його в печі, але мама, плачучи, не дала цього зробити...».

На іншому кадрі рушник із колекції родини Кленик з міста Горохова. На ньому зображено сюжетну сценку біля криниці-журавля: дівчина напуває коня січового стрільця під жовто-блакитним прапором. На протилежному крилі напис: «Просимо тя Боже просимо тя нині верни волю нашій Україні», а ще дві емблеми - одна з тризубом, а інша з коронованим левом. За таке в радянські часи «світило» 25 років Сибіру!

І насамкінець. Наукових досліджень вишитих патріотичних текстів як явища народної культури, характерного для 1930-х років, досі не було, як нема і якогось єдиного їхнього зібрання. Саме тому дослідницька робота Тетяни Волковічер заслуговує на увагу як колег-науковців, так і широкої громадськості. 

Віктор Ціон