^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

22 лютого 2019 року

РИЛЬСКИЙ ПРОПОНУВАВ АХМАТОВІЙ ПЕРЕКЛАДАТИ «БУРЖУАЗНОГО НАЦІОНАЛІСТА» ОЛЕСЯ

21 лютого в Музеї М.Рильського відбувся літературно-музичний вечір з циклу «Великі поети в музиці», присвячений 140-річчю від дня народження Олександра Олеся, відомого українського поета.

Олександр Олесь – літературний псевдонім Олександра Івановича Кандиби (1878 – 1944) – полишив батьківщину ще в 1919-му, коли в ранзі аташе з питань культури посольства Української Народньої Республіки в Угорщині виїхав до Будапешта. Далі мешкав у Відні, згодом перебрався до Чехословаччини. Помер 22 липня 1944-го у Празі, дізнавшись про смерть від рук нацистів свого сина Олега Ольжича.

В 1926-му Олександр Олесь пише віршованого «Листа до М.Рильського», де є наступні рядки:

...Та я хотів у Вас спитати:
Як Бог Вас досі уберіг?
Як досі Ви чужої хати
Не переступите поріг?
Гарчать на Вас, кусають пси,
А Ви — обличчям до краси!
/.../
А Вас усюди пси продажні
На кожнім кроці стережуть,
За кожне слово нерозважне
Вас трибуналу віддадуть,
Раз в місяць скажуть (Вам):
«Угу» —
І вже відомо в ГПУ...
/.../
Як в бруді цім
Ви жить змогли?
Як душу чисту
Зберегли?..

Свого часу Олекса Ющенко писав:

«...У березні 1956 року мені вперше випало побувати в Чехословаччині. Перед виїздом зустрівся з Максимом Тадейовичем, повідомив про це. Побажавши мені доброї путі, Рильський сказав: «Не забудьте уклонитися від мене Олесю, — а потім додав: — Як, усе-таки, добре, що поет не повернувся до Києва тоді, коли повернулись, наприклад, Крушельницькі...» (батька і сина Крушельницьких було заарештовано і розстріляно після їх прибуття зі Львова на Радянську Україну)...»

Максим Тадейович клопотався про видання творів Олександра Олеся, чиє ім’я в СРСР було затавроване і внесене до списку «буржуазних націоналістів». І вже 1958-го року з його передмовою побачило світ «Вибране» Олеся, а 1962-го, також із його передмовою, вийшов томик Олеся в перекладах російською мовою в «Гослитиздате» в Москві. (До речі, М.Рильський пропонував перекладати Олеся навіть Анні Ахматовій, про що зберігся відповідний лист). 1964-го року в серії «Бібліотека поета» здійснено ще одне видання з його ж передмовою, але цієї книги Максим Тадейович вже не побачив - вона була підписана до друку лише 21 серпня, а Рильського не стало 24 липня...

«З ЖУРБОЮ РАДІСТЬ ОБНЯЛАСЬ»

В ході літературно-музичного вечора солісти Національної філармонії України Єлізавета Ліпітюк (сопрано) та Сергій Бортник (тенор) виконували не лише такі загальновідомі твори Олеся, як «Сміються, плачуть солов’ї» на музику В.Безкоровайного, але й майже незнані, хоча не менш прекрасні: романси «Болить душа», «Ой, чого ти тополенька не цвітеш?», «Літньої ночі», «Зустрітися, щоб зразу розлучитися», «І ви покинули» К.Стеценка, пісню «Як довго ждали ми...» Б.Фільц, романси «Подайте вістоньку», «Як любо», «Тайна» та «Піду втечу» С.Людкевича та інші. 

Гучними оплесками й вигуками «Браво!» зустріли глядачі натхненне виконання романсу «Айстри» на музику Миколи Лисенка. 

Вірші Олександра Олеся читала Наталія Насікян.

Увесь вечір за роялем була Неліда Афанасьєва, натхненниця й організаторка цього прекрасного концерту.

Віктор Ціон