^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

14 червня 2018 року

ЛЕКЦІЯ ТЕТЯНИ НЕКРЯЧ «СОЛОДКА ОТРУТА ПЕРЕКЛАДУ»

14 червня в нашому Музеї відбувся черговий захід у форматі «Рильських читань». Цього разу подію було присвячено перекладу з англійської мови та на англійську. Гостею заходу стала професійний англіст Тетяна Некряч. На лекції були присутні перекладачі (Наталя Тисовська), музейні співробітники та інші поціновувачі художнього слова. 

Тетяна Некряч – кандидатка філологічних наук, професорка кафедри англійської філології та філософії мови імені О. М. Мороховського Київського національного лінгвістичного університету, авторка монографій і численних статей на тему перекладу. Пані Тетяна закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка і багато років працювала в ньому на кафедрі перекладу. З перекладацькою місією, вже по закінченні Університету, пані Тетяна була в Єгипті. Сьогодні перу лекторки музейного заходу належать переклади художніх творів. Передовісм це: знаменитий роман Джейн Остін «Гідність і гонор», збірка казок Оскара Вайлда (під назвою «Зоряний хлопчик»), культовий роман Гарпер Лі «Вбити пересмішника» і її ж «Іди, вартового постав» (буквально нещодавно знайдений в архіві письменниці!), тощо. На окрему увагу заслуговує шедевр – найкращий роман геніального американського письменника, нобелівського лауреата Джона Стейнбека «На схід від Едему» (17 травня у видавництві «КМ-Букс» відбулася презентація українського перекладу). Також Тетяна Некряч переклала роман «Буфонада, або Більше не самотні» Курта Воннеґута. А ще нашій гості належать переклади драматургії, які ставилися на сцені в Національному академічному театрі Івана Франка. Зокрема, це п’єса Террі Джонсона «Істерія» – про останні дні Зиґмунда Фройда, який умирав від раку щелепи, і під впливом морфію бачив галюцинації. Перекладачка поділилася своїм баченням цього твору і враженнями від постановки, а також розповіла прос спілкування з Богданом Ступкою, який грав головну роль. Також перу Тетяни Некряч належить переклад відомого мюзиклу «Людина з Ламанчі», збірка поезій про Японії Людмили Скирди, які вона переклала англійською, філософсько-сповідальний роман академіка Олега Кришталя (також перекладений англійською) тощо. 
Перекладачці було дуже приємно відвідати Голосіївський мануар, оскільки в неї пов’язані добрі спогади з постаттю Максима Рильського.

Перекладачка поділилася своїми труднощами і знахідками під час роботи. Наприклад, у цікавому романі Курта Воннеґута «Буфонада, або Більше не самотні» в ключові моменти з’являється зловісний нічний птах, якого називають whip-poor-will (оскільки його крик, схожий на питання, нагадує цю фразу, яка дослівно перекладається: «Відшмагати бідолашного Вілла?»). Але як перекласти так, щоб збереглася моторошна атмосфера? Українською цей птах називається дрімлюга, а також сплюшка, але ці слова не створюють жасної картини. Тетяна Некряч переклала назву птаха як «дрімлюга-козодой», а жахливе передвістя відтворила як постійне питання: «Кіз доїти? Кіз доїти?» В українській мові є лексеми «коза» і «доїти». Коли ж редактор сказав, що в нашій мові немає слова «козодой», тут, за словами перекладачки, її виручив Максим Рильський. Коли йому свого часу дорікали, що в українській мові немає вислову «вищий світ» (а ці слова фігурують в перекладі «Євгенія Онєгіна»), поет відповів: «Не було, так буде!» І сьогодні ми спокійно кажемо «вищий світ», а не всі знають, хто це запровадив. 
А ось іще випадок, як Максим Рильський допоміг перекладачці. У «Саломеї» ключову роль відіграє Місяць. В оригіналі Moon – жіночого роду і називається she (а взагалі в англійській не має граматичного роду), порівнюється з жінкою, і це дуже важливо для поетики твору. В українській мові є тільки «місяць» – чоловічого роду. Як бути? Але Тетяна Некряч згадала досвід Максима Рильського – переклад «Євгенія Онєгіна», де Тетяна Ларіна «На месяц зеркало наводит; / Но в темном зеркале одна / Дрожит печальная луна». Перекладач ужив слово «зірка» і так зняв проблему родів. Тому пані Тетяна теж написала «зірка». Жіночий рід було збережено.

Найважче, на думку Тетяни Некряч, перекладати комедії. Якщо проблеми, порушені Шекспіром у «Макбеті», «Гамлеті», «Ромео і Джульєтті» (тобто трагедіях), вічні, то гумор – навпаки, short-living. Через якийсь час нове покоління вже не розуміє анекдотів, смішних попередній генерації. І – який унікальний випадок: Максим Рильський надзвичайно переклав «Дванадцяту ніч, або Як собі хочете», зберігши гумор!
Особливе питання – переклад на англійську мову. Так, Тетяна Некряч переклала англійською для зарубіжних читачів поетичну антологію Людмили Скирди. Книга вийшла в Токіо під назвою «SOLO of the SUNNY SOUL». Якщо в оригіналі була певна сентиментальність стилю, то японці як стриманий народ мають іншу, мінімалістську, стилістику, тому перекладачка врахувала ці особливості. Також англійською мовою вона переклала філософсько-психологічний роман Олега Кришталя «До співу пташок», якість цього перекладу високо оцінили носії мови.
Захід минув жваво, як обмін думками, спілкування з авдиторією. Публіка мала змогу поспілкуватися з різнобічною, артистичною, глибокою індивідуальністю. Розмова велася на теми мистецтва, що доводить: переклад пов'язаний з різними видами діяльності, його умова – перевтілення. Наприклад, Тетяна Некряч, яка обожнює театр і сама грала на студентській сцені, зі свого досвіду порадила подивитися вистави за творами Ремарка та інших класиків у сучасних постановках. Присутні змогли висловити свою думку, поділитися враженнями. Сподіваємося бачити нашу гостю на нових імпрезах. 

Ольга Смольницька