^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

2 травня 2018 року

«ЕЛЛАДУ Й ГЕЙНЕ СЕРЦЕМ ОБІЙНЯТЬ...»

До 125-річчя Олександра Йосиповича Дейча (1.05.1893 – 8.04.1972), одного із засновників Музею М.Рильського, письменника, перекладача, літературознавця, мистецтвознавця та гімназійного друга Максима Тадейовича в Голосіївському мануарі відкрито виставку «Нехай живе безмежна даль доріг, /Де вільно лине тільки дух крилатий»

«...Хоч би де був Олександр Йосипович — у Москві або Ризі, Чехії або Франції, хоч би про кого він писав — про Гейне або про Алішера Навої, про Бернарда Шоу або про Беранже, про Гельдерліна або про Клейста, про Тальма або про Кузнєцова, він завжди пам’ятав про рідну Україну. Бібліографія україніки Дейча, що наводиться в багатьох статтях про нього, вражає. Так, у своїх спогадах про Олександра Йосиповича Лесь Танюк пише, що твори Лесі Українки вийшли за участі Дейча 18 разів, а твори Тараса Шевченка — 21 раз! Адже були ще й праці про Івана Франка, Панаса Мирного, Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського, про діячів української сцени. Була книга «Ломикамінь» (повість про Лесю Українку) і написана разом із М.Рильським книга про життя Т.Шевченка, переклади... Олександр Дейч завжди залишався вірним Україні...»

«...У 1933 році серія біографій «Жизнь замечательных людей» почалася книгою О.Дейча про Гейне...»

«...Одними з перших гостей у Голосієві були Олександр Йосипович і Євгенія Кузьмівна Дейчі. «Як вам подобається наш шато?» — запитав у них Максим Тадейович. «Це не шато, а мануар», — заперечив Олександр Йосипович. Справді, «шато» з французької перекладається, як неприступний замок-фортеця, а «мануар» — замок-резиденція. Так, з легкої руки О.Дейча, будинок у Голосієві став називатися мануаром, а його мешканці — мануарцями. Звідси в Москву й назад поспішали, доганяючи одне одного листи. В одному з них О.Дейч пропонував Максиму Тадейовичу обзавестися окремою поштовою скринькою «для листів Дейча». Листів справді було багато. Рильський високо цінував дар свого друга: «Дорогой Александр Иосифович! Как всегда, Ваше письмо доставило мне большую радость и улучшило мое настроение. Не всем дан дар эпистолярного творчества. Вас судьба щедро одарила им». Листи були різні: ділові (адже Максим Тадейович і Олександр Йосипович спільно працювали як редактори багатотомних видань Т.Шевченка, Лесі Українки, О.Олеся російською мовою; О.Дейч був одним з перших перекладачів творів М.Рильського російською, а Максим Тадейович написав передмову і був редактором повісті О.Дейча про Лесю Українку «Ломикамень»), поздоровні, жартівливі, такі, що передають враження від поїздок і подорожей. Але найчастіше у кожному листі було всього потроху. Читаючи ці листи, переконуєшся в тому, що відомий поет, перекладач, академік М.Рильський і його друг — професор, доктор філологічних наук, письменник О.Дейч, незважаючи ні на що, в душі залишилися такими ж молодими, закоханими в життя, як і в далекі гімназичні роки...»

«...Прочитавши повість О.Дейча про Лесю Українку, Максим Тадейович відгукнувся експромтом:

«Да! Поэтесса в «Ломикамне»
Как вам, друзья мои, близка мне,
И люб Верлен, и мил Бодлер,
И по нутру Аполлинер
Merci! Спасибо вам
(э) М. (э) Р.»

А до дня народження свого друга написав чудовий сонет-акровірш:

О, літ людських не треба рахувати:
Летять вони і не спинити їх;
Ерінії хай покарають тих,
Кому життя — лиш привід до цитати.
Само воно, в собі саме багате,
А різні схеми — непрощенний гріх.
Нехай живе безмежна даль доріг,
Де вільно лине тільки дух крилатий!
Рости весь вік, щороку молодіть,
У глибині захмарених століть
Дошукуватись проблисків нового,
Елладу й Гейне серцем обійнять,
Його, Шевченка мудрого й палкого,
Чия на всіх нас налягла печать, —
Усе це риси Дейча дорогого!»

https://dt.ua/SOCIETY/osyayani_sontsem.html

На світлині, зліва направо: М.Рильський, Є.Дейч-Малкіна, О.Дейч, В.Маміконян, К.Рильська. Київ, Голосіїв, 1956 рік. 
Фото з архіву Київського літературно-меморіального музею М.Рильського.