^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

8 лютого 2018 року

ПРО МОСКОВСЬКУ ПЕРЕКЛАДАЦЬКУ МАФІЮ В СРСР І НЕ ТІЛЬКИ...

Нещодавно в Музеї М.Рильського в рамках проекту «Рильські читання» відбулася зустріч з письменником і перекладачем Сергієм Сингаївським. Тема його доповіді: «Перекладацькі студії. З рідної на нерідну (українсько-англійський переклад художньої прози). 
Особливості, закономірності, проблеми»

 

По закінченні романо-германського факультету КДУ Сергій Сингаївський працював на українському Іномовленні («Радіо Київ»), потім в англомовному журналі «Ukraine», а з 1981-го року – редактором у видавництві «Дніпро» (редакція іноземними мовами).

- Навіть «Меч Арея» Івана Білика, - пригадує Сергій Петрович, - хотіли англійською перекласти, та «на горі» швидко схаменулися і заборонили. Ми тоді багато перекладали. В СРСР це було цілеспрямованою політикою. Росія цю практику продовжила, а ми, на жаль, ні... 1989-го я переклав «Вершників» Юрія Яновського. А 1991-го – «Причини і наслідки» Юрія Щербака. До речі, моїм стилістичним редактором тоді була Елізабет - дружина письменника Андрія Куркова, англійка. Книгу мали видавати (навіть штамп «До друку» вже стояв), та після розпаду СРСР увесь набір розсипали. В радянські часи в Москві існувала справжнісінька перекладацька мафія. Якось ми вели перемовини у всесоюзному об’єднанні «Международная книга» стосовно продажу в Індію виданої «Дніпром» англомовної збірки казок «Летючий корабель». Розмова з поважними сікхами в чалмах протікала чинно й неквапливо. Аж раптом в кімнату вірвалися якісь чоловіки специфічної зовнішності і поведінки. Мені вони дуже нагадали київських бандюганів Дутова, Бутова і Нальотова, що свого часу «тримали» всю площу Калініна - так тоді називався майдан Незалежності. З вигуками «twenty rupees!» (мається на увазі ціна за один екземпляр – В.Ц.) вони буквально примусили спантеличених індійців підписати контракт на 150 тисяч примірників! Але дохід отримали не ми, а «Международная книга»...

А ще Сергій Сингаївський розповів про цікаві деталі своєї професії. Про специфіку перекладацтва «з рідної на нерідну» в радянських «доінтернетних» умовах. Про те, як в редакції «News from Ukraine», ніби священну реліквію, зберігали «націоналістичний», з жовтогарячою палітуркою, «Українсько-англійський словник» Андрусишина, виданий в далекому Торонто ще 1955 року. Як інколи безжально правили перекладені тексти стилістичні редактори. «А в нас так не говорять!» - виносили вони свій вирок і переписували цілі абзаци. За умов "Залізної завіси" дізнатися як насправді говорять, перекладач за всього бажання не міг...

 

Як зазначила письменниця і перекладачка Ольга Смольницька, в англомовному перекладі тетралогії Володимира Малика «Таємний посол») Сергій Сингаївський вельми вдало відтворив українські, польські й турецькі реалії для англомовного читача. За словами Сергія Сингаївського, відтворення іноземних лексем відбувалося таким чином: спочатку йшов полонізм (наприклад, лайка «пся крев», psia krew), а далі це розшифровувалось англійською – dog’s blood. Також до книги подавався словничок. Таким чином, авдиторія отримала й багато цінних практичних порад щодо перекладу на англійську. За словами перекладача, ця робота приносила йому велике задоволення. Також він звертав особливу увагу на дієслова, характерні для описів битв, військового життя тощо, стараючись якомога більше різноманітити лексику. Наприклад, мав у запасі кільканадцять варіантів фрази «він сів на коня»: saddled, mounted, jumped/swung into the saddle… Адже важливо, щоб цікавий в оригіналі динамічний твір так само цікаво читався в перекладі.

Завершився захід неформальним спілкуванням за традиційним трояндовим чаєм.
До слова, сподіваємося на ще одну зустріч з Сергієм Сингаївським. Адже він не лише вправний перекладач, а й чудовий письменник. Позаторік вийшов друком його роман «Дорога на Асмару», заснований на власному досвіді перебування в Африці. З 1984-го по 1987-й Сергій Петрович служив військовим перекладачем в Ефіопії. Був свідком страшного голоду під час війни режиму Менгісту Хайле Маріама проти борців за незалежність Еритреї. Оксана Забужко назвала цей твір найкращим із прочитаного нею українською мовою за останні п’ять років.

Віктор Ціон