^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

25 січня 2018 року

Як умру, то поховайте

My heart’s in the Highlands

25 січня не лише в Шотландії, а й у інших краях, де живуть шанувальники творчості Роберта Бернса (1759 – 1796), відзначають день його народження традиційним «BURNS NIGHT» - себто Вечерею або Ніччю Бернса. Віншували великого шотландського «кобзаря» і в Голосіївському мануарі.

 

Як зазначила у вступному слові Вікторія Колесник, очільниця Музею М.Рильського, для шотландців Роберт Бернс значить приблизно те ж, що й Тарас Шевченко для українців. І взагалі – у наших народів дуже багато спільного: насамперед боротьба за незалежність і національну ідентичність. Навіть небесного покровителя маємо одного й того ж – Святого Андрія. 
1847-го Тарас Шевченко, відстоюючи своє право творити українською, посилається на приклад видатного шотландця, який писав на рідному scots, ігноруючи загальноприйняту літературну мову: «...А Борнц усе-таки поет народний і великий. І наш Сковорода таким би був, якби його не збила з пливу латинь, а потім московщина...».
А далі Ганна Дика, членкиня Товариства «Друзів Шотландії в Україні», викладачка англійської мови й літератури Київської гімназії №56, розповіла про те, як святкують «Burns Night» на батьківщині поета. Під час вечері згадують життя Бернса і читають його вірші на scots (більшість шотландців наполягає, що це окрема мова, а не діалект англійської). Обов’язковою подією заходу є споживання хаґґісу – головної національної страви. Він подається з вареною ріпою чи картоплею і запивається традиційним віскі. Себто найпростіша національна страва стала одним із символів народу. Як і квітка звичайнісінького будяка. Це свідчить про надзвичайну самоповагу шотландців. Бернс присвятив хаґґісу жартівливу оду.

Читала вірші Бернса (в оригіналі й у власному перекладі українською) Ольга Смольницька, старший науковий співробітник музею. Подаємо першу строфу одного з них – «My heart’s in the Highlands, my heart is not here…» («Моє серце в горах...»):

 

У бескидах серце моє і донині,
Ганяв я там оленя на полонині,
Зганяв я і оленя й лань до води –
У бескидах серце, ще вернусь туди!

А потім пані Ольга роздала аркуші з роздрукованими поезіями великого шотландця мовою scots та в перекладах Миколи Лукаша і Василя Мисика (обидва, до речі, свого часу були лауреатами Премії ім.М.Рильського) гостям «Burns Night», і кожен залюбки їх декламував.
Весела натура Роберта Бернса – пияка й ласого до жінок гульвіси (мав купу позашлюбних дітей), а до того ж засновника закритого Парубоцького клубу і... ні, не жидо-, а scotомасона – передавалася навіть у перекладах. Багато з його віршів стали в Шотландії народними піснями, афоризмами і тостами. Відомому професорові-богослову Дмитрові Степовику (його було обрано головою цьогорічного «Burns Night») випало читати ось що:

Не забувається повік,
Що серце пам’ята, -
І дружба перша, і любов,
І молоді літа.

Так вип’єм, друже мій старий,
За молоді літа,
Іще раз, друже мій, налий
За молоді літа!

А далі звучить волинка, яка також є символом Шотландії і обов’язковим атрибутом «Burns Night». Упродовж всього вечора на ній грав одягнений у автентичний національний однострій з обов’язковою спідничкою-кілтом Євген Скворцов, легендарний волинщик Майдану, більш відомий у всемережі як #EugeneBagpiperDudar . Звуки його волинки лунали на барикадах під час запеклих боїв на Груші та Інститутській. Євген був одним з тих, хто за допомогою своєї музики підіймав майданівців у атаку та додавав сили й рішучості в скрутних ситуаціях...
А все ж - навдивовижу наш, рідний Роберт Бернс. Поміняй у його вірші «Забудь, Шотландіє моя!» деякі назви, імена й топоніми – ніби про Україну йдеться:

 

Забудь, Шотландіє моя,
Свою колишню славу!
Забудь своє гучне ім'я,
Звеличене по праву!
Припали Твіду береги
Англійцям ув обладу,-
Опанували вороги
Нас через чорну зраду.

Не міг відняти наших прав
Віками меч ворожий,
Та підлий зрадник нас продав
Катам за жменю грошей.
Англійську сталь не раз було
Щербили ми в двобої,
Англійське злото довело
Нас до біди тяжкої.

Розпука душу рве мою -
Ми в рабстві жити мусим!
О, чом я не поліг в бою
З Уоллесом чи Брюсом!
Та поки серця пал не згас,
Волатиму щосили:
За золото англійське нас
Запроданці згубили!

Український переклад Миколи Лукаша

Віктор Ціон