^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

9 вересня 2017 року

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

9 вересня в Музеї М.Рильського відбувся черговий (вже 49-й за ліком) фестиваль української поезії «Голосіївська осінь».

 

Всупереч прогнозам синоптиків, які вперто лякали потенційних гостей дощем і похолоданням, день видався по-літньому теплим і сонячним. І на цьому приємні несподіванки не скінчилися. За кількістю подарунків цьогорічний фестиваль став справжнісіньким рекордсменом. 
Так Андрій Мельничук, заслужений журналіст України, подарував Музею «Вибрані поезії» М.Рильського, видані у Львові ще 1940-го року, з дарчим підписом самого автора: «Дмитрові Ревуцькому – Максим Рильський. Київ. 13/V/40». На правій частині напису темні, скожі на висохлу кров, плями. Чия це кров, і за яких обставин вона пролилася на книжку – тема окремого розслідування. А от самого Дмитра Ревуцького разом з його дружиною було підступно вбито у власній квартирі в грудні 1941-го, в окупованому Києві – руками агента НКВС… 
А потім Максим Рильський-онук подарував Музею сигнальний примірник укладеної ним книги «Мудрості від Максима Рильського». В свою чергу самому Максиму Георгійовичу, який нещодавно відсвяткував своє 70-річчя, подарували авторську сорочку-вишиванку – точну копію дідової, тієї, що зберігається нині в музейних фондах. 
А от Юрій Баланчук, п’ятикурсник КНУ ім.Т.Шевченка, подарував усім присутнім власний переклад білоруською відомого вірша Рильського «Яблука доспіли»:

Вже після закінчення офіційної програми він разом зі своїми товаришами Валерієм Бардуном та Василем Руденком натхненно співали знамениту «Купалинку» та інших білоруських пісень. Їм підспівував своїм неповторним голосом Ігор Бородавка, гість з Романівки – нещодавно він обійняв посаду директора тамтешнього музею-садиби родини Рильських. В складі романівського «десанту» був і підприємець Василь Геращенко. Нині він відновлює знаменитий млин на Унаві, про який згадував у своїх поезіях Рильський…

А Юрій Попсуєнко, лауреат премії ім.М.Рильського, подарував Музею перекладений ним роман Януша-Леона Вишневського «Бікіні». Всього ж Юрій Георгійович переклав більше сорока книг!
- Саме за українську версію роману Вишневського, - сказав пан Юрій, - мене в 2011-му році відзначили премією М.Рильського. І життя, і творчість Максима Тадейовича – магічні, як магічна і ця місцина обабіч Голосієва, де ми зараз знаходимося. Безмежно вдячний музейним працівникам, завдяки яким збережена неповторна атмосфера Поетової оселі. Низько вклоняюсь Вікторії Колесник, директорці цього закладу – вона справжній подвижник своєї справи, на таких людях стоїть наша культура.
Завершив свій виступ Юрій Попсуєнко вже традиційним експромтом: «Хай живе «Осінь Голосіївська» - наша рідна, наша київська!».

Затишок меморіального саду найбільше спонукала до читання поезії, яка того дня була найінтимнішим з усіх подарунків. 
Початківці і маститі, загальновизнані й маловідомі, члени Спілки й літстудійці – всі тут були рівними і рідними: Галина Ромащенко і Вікторія Осташ, Костянтин Грицак і Вано Крюгер, Серго Сокольник і Станіслав Шевченко, Ілона Павленко і Ольга Смольницька, Світлана Вертола і Оксана Гандурська, Ольга Крамарь і Елеонора Зима… 
«Тут всі свої – одна родина» - це рядок з вірша «Сорок сьома Голосіївська осінь», прочитаного на фестивалі Олександром Гордоном, відповідальним секретарем НСПУ. Подаємо його повністю:

 

Співає сонце в мануарі,
І туляться до серця груші,
А яблуні із ними в парі
Забуті спогади ворушать.

 

Манірний вітерець самує…
Ми ж тут на мить усі присіли.
Садок плодами нас частує,
Повітрям літнім переспілим.

 

Тут всі свої – одна родина
Вечеряє побіля хати.
То наче давня Україна 
Прийшла усіх нас привітати.