^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

8 липня 2017 року

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

8 липня в нашому музеї згадували українського скульптора Петра Остапенка (7.07.1922 – 4.08.2010), автора пам’ятників Максиму Рильському в Голосіївському парку та на Байковому кладовищі. Захід відбувся в рамках проекту «Родинний альбом української історії» і був приурочений 95-літтю з дня народження Петра Остапенка.

 

- Упродовж свого творчого життя, - сказала, відкриваючи зустріч, Тетяна Морітко, старший науковий співробітник КЛММ М.Рильського, - Петро Пилипович створив більше двадцяти пам’ятників. А ще він допомагав Богдану Максимовичу Рильському, першому директору нашого закладу, у формуванні музейної експозиції...

Так розпорядилася доля, що замолоду П.Остапенко став членом великої родини Рильських. На початку Другої світової війни Петро, нещодавній випускник Васильківського авіатехнічного училища, закохався в симпатичну медсестру військового шпиталю Любу, а в 1944-му молодята побралися. Отак племінниця Максима Тадейовича – Любов Іванівна Рильська – стала дружиною майбутнього скульптора.

Після закінчення війни увінчаний бойовими нагородами Петро Остапенко планував повернутися до мирного життя.

- 1947-го батько навіть пройшов співбесіду в Інституті гірської механіки, - пригадує Тамара Мікула, донька Петра Пилиповича. – Але завдяки київській художниці Євгенії Дмитрієвій, яка випадково побачила таткові етюди на стінах квартири Максима Тадейовича, - його життя радикальним чином змінилося. За рекомендацією Євгенії Миколаївни батько влаштувався помічником у відомих українських скульпторів-монументалістів Юхима Білостоцького і Еліуса Фрідмана. А вже в 50-х він почав працювати самостійно...

Серед робіт митця, окрім інших, пам’ятники балерині Лідії Герасимчук у Києві і Тарасу Шевченку в Звенигородці Черкаської області, погруддя Петру Чайковському в столичній консерваторії, Карлу Брюллову в канівському музеї Т.Шевченка, Дмитру Менделєєву на станції «Університет» київської підземки, меморіальні дошки Адаму Міцкевичу в Гурзуфі, Олександру Мурашку і Зої Гайдай в Києві… 
Та найвідоміша – пам’ятник Максиму Рильському біля центрального входу в Голосіївський парк, що носить ім’я видатного українського поета-неокласика. Про історію його створення розповів Павло Жук, заступник Голосіївської райдержадміністрації в 1998 – 2013 роках.

А далі архітектор Ольга Майборода, що мешкає зовсім поруч, на вулиці Добрий шлях, читала власні вірші, а Тетяна і Сергій Цілики (дует «Гармонь і я») виконували українські народні пісні.

Завершився вечір неформальним спілкуванням в музейному саду, за традиційним трояндовим чаєм.