^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

6 червня 2017 року

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

В затишній вітальні Голосіївського мануару згадували Віктора Баранова (14.10.1950 - 30.07.2014), відомого українського поета, перекладача з румунської мови, голову Спілки письменників України (2011-2014), головного редактора журналу «Київ». Захід відбувся в рамках проекту «Родинний альбом української історії».

 

На початку вечора Сергій Лакиза, доктор хімічних наук і диригент самодіяльного хору «Чумаки», бере до рук гітару і співає пісню, яку на початку 90-х постійно крутили на Українському радіо. Останній куплет її звучить так:

 

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна

 

А закінчивши, каже:
- Якби Віктор Баранов написав лише одного цього вірша («До українців»), то навіть у такому випадку його ім’я назавжди було б вписано в історію української поезії!

Далі до розмови долучається поет Іван Гайворон (Герун):
- На філфак Київського держуніверситету я вступив 1966-го, а Віктор роком пізніше. Разом з ним, а також з Василем Овсієнком, Станіславом Чернілевським та іншими відвідували університетську літстудію ім. Василя Чумака («СіЧ»). Якби Віктор написав «До українців» ще тоді, то його б відрахували з університету, як відрахували Віктора Кордуна, Василя Рубана чи Надію Кир’ян...


Про перекладацьку іпостась творчості Віктора Федоровича розповідає Сергій Лучканин, доктор філологічних наук, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики КНУ ім.Т.Шевченка:
- Ще студентом Віктор Баранов вивчав румунську мову на семінарі професора Семчинського. Почав перекладати румунських авторів, серед яких Тудор Арґозі, Лучіан Блаґа, Джордже Кошбук, Васіле Александрі... І звісно ж геніальний Міхай Емінеску, якого перекладав ще Максим Рильський. Нещодавно у видавництві Дмитра Бураго вийшла книга перекладів Віктора Баранова з румунської «Таблиця повернень», до якої я написав передмову.
На завершення свого виступу Сергій Мирославович читає поетичний шедевр М.Емінеску «Зірка» в чудовому перекладі В.Баранова:

 

Далі поетеса Тетяна Лемешко презентує свою щойно видану книгу спогадів "Журавлі Небесного Вирію", в якій опубліковано велику добірку листів Віктора Баранова.

- Віктор був дуже світлою людиною, - зауважує Лідія Петрівна Баранова, вдова поета, - він вмів говорити з людьми, а особливо ж – слухати їх. Останні роки життя були для нього дуже важкими – і морально, і духовно, і фізично. Але як би він не страждав – зовні завжди залишався незворушним, все ховав глибоко всередині. Ніколи не скиглив і не жалівся. Мене підтримував, а сам був важко хворим...

Далі ведуча заходу Галина Чеботарьова, завідувачка бібліотеки ім. С.Вургуна, представила присутнім Євгена Киценка, молодого незрячого музиканта і співака. Під акомпанемент дванадцятиструнної гітари він виконав пісню на слова Вадима Крищенка "Дві зорі".
Також у ході вечора звучали записи віршів Віктора Баранова у виконанні автора, а на екрані демонструвався відеоряд рідкісних світлин з домашнього архіву.
Продовжився захід неформальним спілкуванням у музейному саду за традиційним трояндовим чаєм.