^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

13 листопада 2016

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Елеонора Самійлівна до самої пенсії працювала науковим секретарем кафедри електрофізики радіофізичного факультету КНУ ім.Т.Шевченка. В її особі гармонійно поєдналися дві стихії: фізиків і ліриків. Вона пише вірші і не забуває про захоплення дитинства – малювання. Особливо ж полюбляє портретний жанр. Ба більше, навіть у цій справі вона зробила винахід. Очі малює олівцем-склографом, тому вони й виходять у неї особливо виразними.

Спілкуватися з Елеонорою Самійлівною – ні з чим незрівнянна насолода. Про що б вона не розповідала – обов’язково піднесено, вельми емоційно і, головне, надзвичайно цікаво!

Найперше ж пані Елеонора заінтригувала співробітників Музею невідомою досі історією про захоплення молодого ще Максима Тадейовича мешканкою села Криве (це неподалік від Романівки – родового села Рильських) красунею Ганнусею Буцькою, тіткою чоловіка Е.Зими. Щоправда, ця романтична історія закінчилася доволі прозаїчно:
- Нащо тобі той збіднілий пан, - сказав Ганнусі про Рильського її батько, - я тебе краще за комісара видам.
І видав. Пізніше, в другій половині 1920-х, цей комісар керував освітою на Попільнянщині...

Дівоче прізвище Елеонори Самійлівни Зими – Синиця. І саме її «Пісню синички» взяв до свого репертуару дитячий хор «Дзвіночок». В ній є такі слова:

 

Я твоєї весни лазореве маля,
Пташки Синьої щастя – миттєва грайлинка,
Я вода у струмочку, що срібно співа:
«Я маленька твоя Українка»!...

 

Щасливих і натхненних польотів Вам, пані Леноро!