В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах
Ростуть, звиваються химерні квіти зла,
Подібні до очей жіночих і звіриних, —
В пекельному раю його душа жила...
В гостинній вітальні Голосіївського мануару зібралися однокурсники і друзі поета, ділилися спогадами та читали вірші. Особливо зворушливими були розповіді про чоловіка і батька поетової вдови Тетяни Крижанівської та сина – Ігоря Козаченка...
О мрійнику, довірливий невдахо!
Мій голубе! Тебе кидали з даху
у темний світ — і сонячний, і зоряний,
І ти літав, бездомний, неозорами.
І ти молився небові за хмарами,
і людям під смішними парасолями.
Невже твої молитви були марними,
а щирі сльози — надто пересолені?
Іван Козаченко